Відповідь:
Перший подвиг Геракла (короткий зміст)
Геракл задушив величезного немейського лева, який був народжений чудовиськами Тифоном і Єхидною і справляв спустошення в Арголиде. Стріли Геракла відскочили від товстої шкури лева, але герой оглушив звіра палицею і задушив руками. У пам’ять цього першого свого подвигу Геракл заснував Немейские ігри, які святкувалися на стародавньому Пелопоннесі раз на два роки. (Детальніше – див. В окремій статті Перший подвиг Геракла – Немейский лев.)
Другий подвиг Геракла (короткий зміст)
Геракл убив лернейську гідру – чудовисько з тілом змії і 9 головами дракона, яке виповзало з болота поблизу міста Лерни, вбивало людей і знищувало цілі стада. На місці кожної відрубаної героєм голови гідри виростали дві нові, поки помічник Геракла, Іолай, що не почав припікати гідрі шиї палаючими стовбурами дерев. Він же вбив і гігантського раку, який виліз з болота на до гідрі. У отруйної жовчі лернейской гідри Геракл вимочив свої стріли, зробивши їх смертельними. (Детальніше – див. В окремій статті Другий подвиг Геракла – Лернейська гідра.)
Стімфалійські птахи нападали на людей і худобу, розриваючи їх мідними кігтями і дзьобами. Крім того, вони кидали з висоти, як стріли, вбивчі бронзові пір’я. Богиня Афіна дала Гераклові два тимпана, звуками яких він сполохав птахів. Коли ті зграєю злетіли вгору, Геракл перестріляв частина їх з лука, а решта в жаху відлетіли до берегів Понта Евксинського (Чорного моря) і більше вже не повернулися до Греції. (Детальніше – див. В окремій статті Третій подвиг Геракла – Стімфалійські птахи.)
Четвертий подвиг Геракла (короткий зміст)
Керинейська лань із золотими рогами і мідними ногами, послана в покарання людям богинею Артемідою, ніколи не знаючи втоми, носилася по Аркадії і спустошувала поля. Геракл переслідував лань бігом цілий рік, досягнувши в гонитві за нею витоків Істра (Дунаю) на крайній півночі і потім повернувшись назад в Елладу. Тут Геракл поранив лань стрілою в ногу, зловив її і приніс живий до Еврісфея в Мікени. (Детальніше – див. В окремій статті Четвертий подвиг Геракла – Керинейська лань.)
П’ятий подвиг Геракла (короткий зміст)
Володів дивовижною силою Ерімантський кабан наводив жах на всі околиці. По дорозі на бій з ним Геракл відвідав свого друга, кентавра Тола. Той пригостив героя вином, розсердившись цим решти кентаврів, так як вино належало їм усім, а не одному Фолу. Кентаври кинулись на Геракла, але він стрільбою з лука примусив напали ховатися у кентавра Хірона. Переслідуючи кентаврів, Геракл увірвався в печеру Хірона і випадково вбив стрілою цього мудрого героя багатьох грецьких міфів. Знайшовши Ерімантський кабана, Геракл загнав його в глибокий сніг, і той загруз там. Герой відніс пов’язаного вепра в Мікени, де переляканий Еврисфей при вигляді цього чудовиська сховався в великий глек.
Шостий подвиг Геракла (короткий зміст)
Цар Еліди Авгий, син бога сонця Геліоса, отримав від батька численні стада білих і червоних биків. Його величезний обори не очищати 30 років. Геракл запропонував Авгію очистити стійло за день, попросивши натомість десяту частину його стад. Вважаючи, що герой не впорається з роботою за одну добу, Авгий погодився. Геракл перегородив греблею річки Алфей і Пенею і відвів їх воду на обори Авгия – весь гній був змитий з нього за день.
Жадібний Авгий не віддав Гераклові обіцяної плати за роботу. Через кілька років, вже звільнившись від служби в Еврісфея, Геракл зібрав військо, розбив Авгия і вбив його. Після цієї перемоги Геракл заснував в Еліді, у міста Піси, знамениті Олімпійські ігри.
Сьомий подвиг Геракла (короткий зміст)
Бог Посейдон дав критському цар Миносу прекрасного бика для принесення себе в жертву. Але Мінос залишив чудесного бика в своєму стаді, а в жертву Посейдону приніс іншого. Розгніваний бог наслав на бика сказ: він став носитися по всьому Криту, знищуючи все по дорозі. Геракл зловив бика, приборкав і переплив на його спині по морю з Криту на Пелопоннес. Еврісфей наказав випустити бика. Той, знову оскаженівши, кинувся від Мікен на північ, де його вбив в Аттиці афінський герой Тесей.
Восьмий подвиг Геракла (короткий зміст)
Фракийский цар Діомед володів кіньми чудової краси і сили, яких можна було утримати в стійлі лише залізними ланцюгами. Діомед годував коней людським м’ясом, вбиваючи приходили до нього чужинців. Геракл силою відвів коней і розгромив в бою кинувся в погоню Диомеда. Коні ж за цей час розтерзали супутника Геракла, Абдера, який сторожив їх на кораблях.Гесперид – передостаннім.
По-перше, не можна заворожено стояти і дивитися на величезну хвилю, як укопаний. Можливо, вам здасться ця рекомендація дивною: кому може прийти в голову стояти і дивитися? Але, як показує практика, багато хто саме так і робить. Чи то від жаху, чи то з цікавості.
По-друге, якщо цунамі вже дуже близько, просто бігти не до тому що хвиля рухається зі швидкістю 800 км на годину (швидкість літака), але чим ближче до берега, тим вона стає повільніше: швидкість знижується до 80 км на годину.
По-третє, якщо цунамі ще далеко, але про нього вже відомо, швидше за все, у вас є не більше 15-20 хвилин для того, щоб втекти. Тому замість того, щоб збирати свої речі, використовуйте час для втечі. Беріть тільки найнеобхідніше. Рятуйте не речі, а життя!
По-четверте, не варто бігти близько русел річок: саме русла річок при цунамі будуть розливатися в першу чергу.
Объяснение:
3)января 1886 г., Казань – 9 марта 1926 г., там же.
Ф.Амирхан – сын М.Амирханова.
Образование получил в медресе «Мухаммадия» (1905 г.), самостоятельно изучил русский язык и литературу.
Под влиянием Революции 1905–1907 гг. принимал активное участие в движении шакирдов «аль-Ислах».
Жизненный и творческий путь Ф.Амирхана был сложным. После того как в августе 1907 г. его разбил паралич, писатель до конца своих дней был прикован к инвалидной коляске.
В 1907 г. Ф.Амирхан фактический редактор журнала «Тарбияи-атфаль», в 1907–1909 гг. – газеты «аль-Ислах». С 1912 г. активно сотрудничал в газете «Кояш» и журнале «Анг».
Бурные исторические события и катаклизмы начала ХХ века определили синкретичность мировоззрения писателя, сосуществование в нем революционно-демократических, социальных взглядов, преломленных через призму философских систем Востока и Запада.
Ф.Амирхан приветствовал Февральскую революцию 1917 г. публицистической статьей «Богаулар өзелделәр» («Порвались цепи»).
После Октябрьской революции писатель сотрудничал в газетах и журналах «Кызыл Армия», «Эш», «Татарстан», «Татарстан хабарляре», «Шарык кызы», «Безнен юл». Под псевдонимом «Марксист» печатал публицистические статьи, принимал активное участие в общественно-политической и культурно жизни республики.
Памяти Ф.Амирхана, прозванного в народе «вершителем судеб татар», посвящено большое количество поэтических и публицистических произведений.
Фатих и Ибрагим Амирхановы. 1915
Казань. Центр письменного и музыкального наследия ИЯЛИ им. Г. Ибрагимова АН РТ
Художественное творчество
Фатих Амирхан в момент прогулки на лошади в районе Дальнего Кабана. 1909
Казань. Центр письменного и музыкального наследия ИЯЛИ им. Г. Ибрагимова АН РТ
Ф.Амирхан известен как один из основоположников критического реализма в татарской литературе ХХ века. Художественные искания писателя не ограничивались рамками реализма. Он писал и романтические произведения, выступал как талантливый экспериментатор в области модернистских течений – импрессионизма, экспрессионизма, акмеизма и др.
Ф.Амирхан пришел в литературу с романтическим рассказом «Гарәфә көн төшемдә» («Сон накануне праздника», 1907 г.). Как писатель подвергал критике феодальную косность татарского общества, ратовал за идеалы национального возрождения.
В повести «Фәтхулла хәзрәт» («Фатхулла хазрет», 1909 г.), вошедшей в классику татарской сатирической литературы начала ХХ века, высмеиваются приверженцы средневековых устоев жизни.
Основой пьесы «Яшьләр» («Молодежь»), написанной в том же году, стали идеалы и устремления татарской разночинной молодежи, которые выражались в стремлении разрушить все старое, связанное с бытом и нравами кадимистов (см. кадимизм), в страстной защите свободы личности, права татарской молодежи на европейское образование, европейский образ жизни.
В рассказе «Татар кызы» («Татарка», 1909 г.) с использованием художественных приемов экзистенциализма и экспрессионизма раскрывается проблема освобождения женщины-татарки от гнета феодально-патриархальных традиций, превращения ее в игрушку для будущего мужа, а затем и в «живой труп». Фрагментарность фабулы, схематичность композиции произведения, указание на пограничные состояния героини между Жизнью и Смертью оригинально синтезированы в рассказе различными приемами модернистской литературы.
В романтической повести «Хәят» («Хаят», 1911 г.) показана духовная драма татарской девушки, с детства приобщенной к русской культуре. Основное внимание автора направлено на раскрытие внутреннего мира героини, вынужденной жить по канонам патриархальной морали. Традиционный для татарской литературы конца XIX – начала ХХ веков конфликт отцов и детей воплощен автором в духе романтизма.