Відомо, що сюжети багатьох байок виникли ще в давнину, але байкарі різних країн використовують їх для написання нових творів. Як виникає новий твір на основі відомого сюжету, спробуємо дослідити це на прикладі байок Езопа і Крилова.
Езоп — легендарний поет, якого вважають засновником жанру байки. Байки Езопа прозові, оповідні, лаконічні. Головна увага приділяється сутичці між носіями певних рис або різних життєвих позицій. У байці "Вовк та ягня" характери персонажів чітко визначені: Ягня уособлює беззахисність, Вовк — силу. Мораль випливає з самої оповіді: справедливий захист не має сили для тих, хто заповзявся чинити кривду.
На відміну від Езопа, Крилов помістив мораль своєї байки на початку, але розвиток подій у байці не сприймається як проста ілюстрація моралі "У сильного безсилий винен завсігди...".
У Крилова вовк стає втіленням невблаганної злої сили, жорстокості і свавілля, а розвиток сюжету на наших очах розкриває механізм дії цієї жорстокої сили. Читачі стають ніби свідками усього, що відбувається з героями.
На початку байки Ягня не лякається Вовка, адже воно нікому нічим не шкодить і не порушує встановлених правил. Безглузді звинувачення, які висуває Вовк, Ягня з легкістю спростовує. У відповідях Ягняти відчувається почуття власної гідності. На якусь мить читачам навіть здається, що то Ягня загнало Вовка у глухий кут, бо хижак не має більше аргументів для звинувачення. Але з цього зовсім не випливає, що після зустрічі з Вовком Ягня залишиться неушкодженим. Якраз навпаки. Кожна гідна відповідь Ягняти ще більше дратує Вовка. Нарешті свавільному хижакові набридає вишукувати уявні провини своєї жертви і він показує свою сутність. Останні слова байки: "Сказав — і в темний ліс Вовк поволік Ягня" — водночас очікувані і несподівані. Читач від самого початку знав, що так мало статися, але гаючи за розвитком подій, сподівався, що Ягня таки доведе свою невинність.
В мифах разных народов рассказывается, как человек произошел от животных. Например, в некоторых индейских племен Южной Америки существовал такой перевод: когда-то жили люди – животные, от которых потом пошли люди, звери и птицы. Поскольку в Америке различных племен индейцев было много, было и множество мифов. В одном из них рассказывается такая история о происхождении человека на земле. Давным-давно земля была населена бородатыми людьми, они были очень похожи на белых людей. В то время солнце и луна еще жили на земле как супруги. Солнце и луна, наблюдая войны людей, пошли на небо. А через некоторое время послали на землю большую красную звезду по имени Марс, перевоплотилась в великана. Марс уничтожил всех злых людей, а вместо них создал из глины новых мужчину и женщину.
У египтян в Африке и в шумеров в Азии также была версия о том, что человек был создан из глины богами для того, чтобы она послушно и без устали работала на них. У жителей Севера является предание о ворона, создал людей из камней, костей и травы. У народов Сибири и жителей Северной Америки сохранились мифы о медведе, от которого мы все ушли. Древние называли медведя «отец», «старый» или «мать», «бабушка ». Интересные мифы составили чукчи. Они верили, что человек возник из пыли.
А тунгусы считали, что первые люди возникли из чудесной большой рукавицы. Папуасы верили, что люди произошли от животных.
Индейцы одного из племен хранили сказания о том, что первые люди вылупились из яиц, которые отложил удивительный птица.
В Индии существует миф о том, что высшее божество Брахма создал Вселенную, а потом силой духа создал сыновей. их имена: Маричи, Атри, Ангирас, Пуластья, Пулаха, Крату, Дакша и Бхригу. Они стали родоначальниками богов и людей. Брахма также стал основателем человеческих родов.
В Китае хранят предание о прародительнице человечества богиню Нюйва. Нюйва – наполовину женщина, наполовину змея или дракон. Согласно древнего мифа, Нюйва порождала людей как бесформенную, нерасчлененность массу. Мифические герои помогали ей создавать людей, создавая части тела: Шанпянь – глаза и уши, Санлинь – руки. По поздней версии этого мифа, Нюйва лепила людей из глины. Она опускала в глиняную массу веревку, потом вытаскивала веревку вместе с налипшими комочками глины. С комочков, павших на землю, выходили люди, которые дали начало бедным родам. Знатные и богатые люди ушли от тех, кого Нюйва вылепила своими руками.
В Библии рассказано, что Бог создал человека на шестой день сотворения мира. Мужчина был создан по образу и подобию Бога. Бог дал ему имя Адам. Чтобы не Адам одинок, Бог взял у него одно ребро, из которого создал Еву – жену Адама. Адам и Ева стали прародителями человечества.
Объяснение:
Відомо, що сюжети багатьох байок виникли ще в давнину, але байкарі різних країн використовують їх для написання нових творів. Як виникає новий твір на основі відомого сюжету, спробуємо дослідити це на прикладі байок Езопа і Крилова.
Езоп — легендарний поет, якого вважають засновником жанру байки. Байки Езопа прозові, оповідні, лаконічні. Головна увага приділяється сутичці між носіями певних рис або різних життєвих позицій. У байці "Вовк та ягня" характери персонажів чітко визначені: Ягня уособлює беззахисність, Вовк — силу. Мораль випливає з самої оповіді: справедливий захист не має сили для тих, хто заповзявся чинити кривду.
На відміну від Езопа, Крилов помістив мораль своєї байки на початку, але розвиток подій у байці не сприймається як проста ілюстрація моралі "У сильного безсилий винен завсігди...".
У Крилова вовк стає втіленням невблаганної злої сили, жорстокості і свавілля, а розвиток сюжету на наших очах розкриває механізм дії цієї жорстокої сили. Читачі стають ніби свідками усього, що відбувається з героями.
На початку байки Ягня не лякається Вовка, адже воно нікому нічим не шкодить і не порушує встановлених правил. Безглузді звинувачення, які висуває Вовк, Ягня з легкістю спростовує. У відповідях Ягняти відчувається почуття власної гідності. На якусь мить читачам навіть здається, що то Ягня загнало Вовка у глухий кут, бо хижак не має більше аргументів для звинувачення. Але з цього зовсім не випливає, що після зустрічі з Вовком Ягня залишиться неушкодженим. Якраз навпаки. Кожна гідна відповідь Ягняти ще більше дратує Вовка. Нарешті свавільному хижакові набридає вишукувати уявні провини своєї жертви і він показує свою сутність. Останні слова байки: "Сказав — і в темний ліс Вовк поволік Ягня" — водночас очікувані і несподівані. Читач від самого початку знав, що так мало статися, але гаючи за розвитком подій, сподівався, що Ягня таки доведе свою невинність.