"Композиция", "сюжет" - әдеби терминдердің ең көп қолданылатыны және сонымен бірге олардың мазмұны бойынша ең аз анықталғандардың бірі. Әр түрлі сыни, әдеби және әдістемелік еңбектердің авторлары кейде әртүрлі мазмұнға ие болады және, әрине, бұл теориялық шатасушылық мектепте әдебиетті оқытуды қиындатады. Ереже бойынша, композиция сұрақтары бойынша жазушылардың барлығы "композиция" деп шығарманың "құрылысы" деп түсіну керек, бірақ осы және басқа тұжырымдамаға қандай мазмұн салу керек-бұл сұраққа біздің әдебиеттануымыз әлі толық жауап берген жоқ.Сонымен, "композиция" және "сюжет"сияқты ұғымдардың арақатынасы туралы ғылым үшін әлі де қажетті түсінік жоқ.
Объяснение:
ЖИВО́ПИС – один з головних видів образотворчого мистецтва, що базується на відтворенні зорових образів через нанесення фарб на тверду основу; а також твори мистецтва, виконані в такий б. Властивість перетворювати поверхню на подібність багатоманіт. просторів, різноманітні виражал. засоби та широкі образні можливості забезпечили Ж. провідне місце в історії худож. культури. Ж. виник в епоху пізнього палеоліту (40 тис. р. до н. е.) як наскел. розпис; всебіч. розвитку набув у 16–17 ст., коли встановився розподіл мист-ва на жанри й набула поширення техніка олій. малярства. Упродовж свого існування Ж. зазнавав еволюцій, що змінювали його змістовно-естет. виміри, зокрема з появою на межі 19–20 ст. абстракт., нефігуратив. мист-ва, нових ідей та концепцій зображальності у 20 – на поч. 21 ст. За призначенням і місцем розташування виділяють монум. (стінопис в арх-рі) та станк. (як правило, експонується в інтер’єрі) Ж. Станк. Ж. – живописні твори, що мають самост. значення і сприймаються незалежно від оточуючого середовища. Його гол. формою є картина – ціліс., завершений худож. твір, що послідовно втілює автор. задум, створює самодостат. ілюзор. простір, розрахов. на цілеспрямовану увагу глядача. У станк. Ж. наявні великі можливості маляр. мист-ва розкривати різноманітність змісту при глибин. розробці форми.