Основным в реформах 1867-1.868 гг. был земельный вопрос. По этим документам (пункт 199. Положения) вся земля в Казахстане объявлялась собственностью государства и только передавалась в пользование казахским аульным общинам. Личной собственностью признавались лишь те земельные участки, которые были царем ханским потомкам.
Большие изменения были внесены и в налоговую систему в Казахстане.
Во-первых, кибиточный сбор с 1 руб. 50 коп. увеличен до 3 рублей с хозяйства. Размер имущества последних не учитывался, от налога освобождались потомки ханов Уали, Бокея и султана Айшуака.
Во-вторых, вместо билетного сбора был введен общий для империи паспортный сбор по 1 руб. 50 коп., которые оплачивали казахи, уходившие из аула на заработки.
В-третьих, устанавливался ряд земских повинностей. Содержание волостного управителя, дело производителя, родовых старшин, рассыльных при них обходилось народу свыше 300 рублей в год.
В-четвертых, в южных областях Казахстана оседлое население платило следующие налоги: харадж (одна десятая часть урожая), зекет (налог с товара, одна сороковая часть их стоимости), танапная подать (вносится деньгами с земли, с которых налоги не могли собираться в натуре).
В-пятых, для общественных нужд по приговору общества собиралась «кара шыгын», «черная подать» для ремонта дорог, мостов, строительства мечетей и школ, содержание больниц, оспопрививание, расходы в связи с борьбой с сельхозвредителями и т.д.
Налоги собирались родовыми старшинами и волостными управителями, которые большей частью злоупотребляли своей властью. Иногда они взыскивали их несколько раз в год. Некоторые, стремясь освободить свой род, взваливали все тяжести налогов на представителей «чужого» рода. Размер налогов не зависел от имущественного положения. Сборщики налогов обогащались особенно за счет сбора «черной подати».
По реформам 1867-1868гг. намечалось проведение некоторых мероприятий, связанных с развитием народного образования, с медицинским обслуживанием населения. По этим документам в уездных городах должны были быть открыты начальные школы и медицинские пункты, учреждались уездные врачи и акушерки, вводилось оспопрививание. Важным нововведением явилось открытие в административных центрах уезда почтовых отделений. Казахское население приравнивалось в правах к «сельским обывателям», то есть к крестьянам. На чиновников из казахов распространялись правила о наградах и присвоении почетного гражданства и т.д.
Царское правительство ограничивало влияние исламской религии. Религиозные дела казахов изымались из введения Оренбургского муфтия. Муллы подчинялись общему гражданскому управлению, а через него — министерству внутренних дел. Муллы избирались населением по одному на каждую волость из числа российских подданных. Они утверждались в звании и увольнялись областным управлением. Запрещалось самовольное строительство мечетей, меетебов и медресе. Царизм этим стал уже контролировать духовное состояние населения. Этому пример и некоторые пункты реформ, направленных на распространение христианства среди казахов.
Реформа, таким образом, ущемляла интересы мусульманской общины и введение ее встретило ожесточенное противодействие со стороны духовенства.
Реформа 1891 года. В конце XIX в. в Казахстане проводилась новая реформа, которая внесла некоторые изменения в административное устройство, налоговую систему и судебное устройство. В 1891 г. было принято «Положение об управлении степных областей», существовавшие вплоть до 1917 г. Территория Казахстана была разделена на области, уезды, волости и аулы. Все области, за исключением Сырдарьинской, вошли в состав Степного генерал-губернаторства.
Права и обязанности генерал-губернатора и военных губернаторов областей оставались неизмененными. В «Положении» права уездных начальников были расширены. Во многих больших городах учреждены полицейские управления. В Казахстане были созданы переселенческие управления.
В результате проведения в жизнь реформ в Казахстан проникли элементы капитализма. Российский капитализм развивается вширь за счет колонизации казахских земель. Установленная система административного управления облегчила колониальный гнет коренного населения края. Она содействовала сращиванию царского чиновничье-бюрократического аппарата с местной родовой знатью.
Реформы в целом проводились в интересах русского капитализма и юридически закрепили колониальное положение казахской степи.
На сучасному етапі розвитку кримінології терміном «профайлинг» позначається два різнопланових контексту діяльності правоохоронних органів. Перший контекст - створення психологічного профілю невстановленої особи, яка вчинила насильницький злочин, на основі якого ця особа підлягає встановлення та притягнення до відповідальності за
дії
В даний час вітчизняний досвід в цьому напрямку описує різні моделі психологічного портретування (профілювання) невстановленої особи (злочинця) для встановлення пошукових ознак його причетності до скоєння злочину [2].
До теперішнього часу в сучасній вітчизняній науці накопичений великий обсяг матеріалу, пов'язаного з теоретичними і прикладними аспектами вивчення феномена брехні і приховуваних інформації в рамках психологічного забезпечення службової діяльності. Для вирішення цього завдання перспективним є вивчення елементів суб'єктивної психологічної сторони кримінального діяння - деяких аспектів в поведінці злочинця, що відображають його особистісні характеристики, об'єднані в його профіль. Концептуально метод спирається на положення про те, що все криміналістичні характеристики злочину є непрямим або прямим відображеням. Визначення даного методу було дано Р.Ресслером, як «процес ідентифікації всіх психологічних характеристик індивідуума, що становить загальний опис особистості, заснований на аналізі скоєних ним злочинів» [4]. При створенні даної моделі ретельному аналізу піддавалися криміналістичні характеристики різних видів злочинів, з одночасним дослідженням особистісних і поведінкових особливостей знаходяться в ув'язненні злочинців.В ході практичного застосування даної методики відбувалася поведінкова реконструкція події злочину. Дана процедура послідовно включала в себе [5]:
- збір даних, які є значущими з точки зору психологічної інтерпретації;
- виявлення логіки і мотиваційної сторони виконання дій в загальній картині злочину;
- визначення послідовності виконання тих чи інших дій злочинцем;
- встановлення характеристик і пошукових ознак винного;
- розробку рекомендацій щодо стратегії проведення подальшого розслідування.
До методологічних основ профайлінга можна віднести дослідження П. Екмана, В. Фрізена, К. Шерера, М. Цукерман, Б. ДеПауло, В. А. Лабунської, О. Фрай і ін. Узагальнюючи основні методологічні положення, можна констатувати, що вивчення і систематизація ознак у зовнішності, поведінці, сліди злочинця, залишених на місці скоєння злочину, дає можливість створити його психологічний профіль, на підставі якого він класифікується як небезпечний. Далі, всі заходи, що проводяться в рамках даної технології покликані підтвердити або спростувати дане твердження. Відповідно, під профайлінга розуміється виявлення потенційно небезпечних осіб, що відносяться до категорії невстановлених або встановлених раніше
Важливим аспектом профілювання є акцентування уваги на «докази злочинної поведінки», до яких, відноситься:
1) загальна неадекватність психологічного стану;
2) неприродність і награність в поведінці при контактах зі співробітниками правоохоронних органів;
3) відчуженість від того, що відбувається навколо (симптом суїцидальної людини, що властиво ряду сексуальних злочинців і терористів).