ответ:
культура древней руси, христианство
культура народа является частью его . ее становление и последующее развитие тесно связано с теми же факторами, которые воздействуют на становление и развитие хозяйства страны, ее государственности, политической и духовной жизни общества. в понятие культуры входит все, что создано умом, талантом, рукоделием народа, все, что выражает его духовную сущность, взгляд на мир, природу, человеческое бытие, на человеческие отношения.
культура руси складывается в те же века, что и становление государственности. рождение народа шло одновременно по нескольким линиям - хозяйственной, политической, культурной. русь складывалась и развивалась как средоточие огромного для того времени народа, состоящего поначалу из различных племен; как государства, жизнь которого развертывалась на огромной территории. и весь оригинальный культурный опыт восточного славянства стал достоянием единой культуры. она складывалась как культура всех восточных славян, сохраняя в то же время свои региональные черты - одни для поднепровья, другие - для северо-восточной руси и т.д.
долгие годы культура - устное народное творчество, искусство, архитектура, живопись, художественное ремесло - развивалась под влиянием языческой религии, языческого мировоззрения.
2. принятие христианства.
в 988 г. при владимире i в качестве государственной религии было принято христианство. началось это, согласно "летописи временных лет", с прибытия в киев посольства волжских булгар, "веры бохмиче", т.е. мусульман, которое будто бы предложило князю стать почитателем мухаммеда. в ответ на соблазны со стороны мусульман узаконить многоженство владимир, узнав, что их вера запрещает есть свинину и пить вино, заявил: "руси есть веселие пить, не можем без того жити! "
но киевский князь владимир задумался над необходимостью принять какую-то монотеистическую религию, по своей сути укреплявшую власть единого государства. это было тем более необходимо, что такие религии уже исповедовали почти все окружавшие русь государства.
империи со стороны руси была обговорена двумя важными условиями. во-первых, императоры обязались отдать в жены князю свою сестру анну. во-вторых, владимир обещал со своим народом принять христианство. это был весьма редкий случай, когда гордые ромейские императоры согласились выдать византийскую принцессу за "варвара", каковым в их глазах был владимир.
император василий ii подавил мятеж полководца варды фоки, но не выполнил своего обязательства - отдать за владимира свою дочь анну. тогда владимир осадил корсунь (херсонес) и принудил византийскую царевну выйти замуж в обмен на крещение "варвара", которого давно привлекала греческая вера.
крещение владимира и его приближенных было совершено в г. корсуни - центре византийских владений в крыму (херсонес располагается в черте нынешнего севастополя).
по возвращению в киев владимир приказал повергнуть и уничтожить статуи языческих богов. идол перуна был привязан к конскому хвосту и к днепру. всему населению киева, в одинаковой степени богатым и бедным, предписывалось идти к реке для крещения. аналогичные указания исходили от его наместников в новгороде и других городах.
языческие святилища были заменены христианскими церквями. большинство последних должно было состоять из спешно построенных деревянных часовен, но владимир не стал терять времени при постройке первого величественного киевского каменного собора - успения богородицы, также известной как "десятинная церковь". её возведение началось в 990 г. и завершилось в 996г.
прежде всего новая религия претендовала на то, чтобы изменить мировоззрение людей, их восприятие всей жизни, а значит и представлений о красоте, художественном творчестве, эстетическом влиянии.
Тоді князь говорить:
— Ну, Ілля Муромець, накажи ти йому!
От Ілля Муромець і каже:
— Ви станьте тут,— до князя і княгині (накрив їх буркою),— я вас прикрию, щоб у вас перепонки у вухах не полопались, коли він буде свистіти.
А Солов'ю-розбійнику наказав:
— Ану, слухай, Соловей-розбійник, що я тобі наказую, засвисти іще раз по-солов'їному!
Так він як засвистів — листя посипалось з дерев і ті богатирі, котрі були у князя Володимира, попадали і рачки тікали. А він іще як заревів по-звіриному, так ті рачки розбіглися, хто куди попав, князя й княгиню Ілля держав під буркою, щоб не попадали і щоб перепонки не полопались.
— Такі ви знатні, га? — каже Ілля Муромець до богатирів.— Тікаєте? А як же я од нього не тікав?
Тоді вивів Солов'я-розбійника у поле і одрубав йому голову.
Потім остався жить у князя Володимира. От одного разу знов богатирі з'їхалися до князя. Гуляли там, бенкетували і щось там не помирилися, посварилися з Іллею Муромцем. Підмовили князя, і князь узяв та й посадив Іллю Муромця в тюрму. Посадив у тюрьму і ту тюрьму обгорнув землею, валом таким. І не посилав три роки Іллі Муромцю їсти, думав, що Ілля вже там загинув.
А дочка князя Володимира, щоб батько не знав, таємно носила Іллі їсти. І він собі так сидить, їсть, п'є, а князь думає, що він уже давно помер.
Пройшло три роки. Коли це один татарський цар, богатир на ймення цар Калін, присилає до князя гінцем листа, пише: «Я татарський цар Калін. Мало мені моїх татар, хочу забрать і твою Київщину. І коли ти мені добровільно не оддаси своє царство, то я прийду з військами, завоюю тебе, і ти будеш зі своєю жінкою у мене на кухні воду носить».
Почитав князь Володимир того листа, перелякався. Зразу почав радитись з жінкою:
— Що нам робить, що нам робить? Привезли й дочку:
— Що нам робить? Дочка каже:
— Ану, пошліть, часом живий Ілля Муромець там?
— Що ти,— каже князь,— здуріла, чи що? Три роки він голодний там сидить, він давно помер, його кістки там розсипались, мабуть.
— Та ні, ні, ану, пошліть!
Він знов кричить на неї, а далі:
— Та, може, і справді він живий.
Батько бачить, що дочка пристає, та й каже:
— Ану, пошлю, підіть подивіться!
Пішли, розкопали... Зайшли. А Ілля Муромець сидить, пісеньки наспівує.
Повернулись вони до князя і говорять:
— Ілля Муромець живий, наче з ним нічого і не бувало.
— Правда?
— Правда.
— Ану гайда! — князь бігом до нього. Прийшов, одімкнув усі двері, випустив Іллю Муромця і почав просити:
— Іллюшко,— каже,— Іллюшко, прости за те, що я на тебе прогнівався і посадив тебе в тюрму! Виручай тепер нас із біди!
— Ні-і! — каже Ілля Муромець.— Іди ти собі! Ти хотів заморити мене голодом, щоб я вмер, а тепер хочеш, щоб я йшов виручати тебе! Нема!
Послав князь княгиню.
Прийшла княгиня, просила, просила, знов Ілля відмовився:
— Ні-і! Нізащо вас не буду захищати. Тоді дочка каже:
— Ану, піду я по
Прийшла дочка, він не відмовляється, каже:
— Ти мене годувала, ти мене держала на світі, за тебе йду, буду захищати Руську землю! Має,— каже,— твій тато і мама щастя.
І як вийшов Ілля Муромець, як пішов з Каліном царем воювати! Розбив Калінове військо. А цар Калін був здоровий, сильний богатир. Коли Ілля розбив його війська, він сам взявся з Іллею бороться. Бились, бились, троє діб бились. Цар Калін уже наче совсім подужав Іллю, кинув його об землю і надавив.
А цар Калін татарський мав три дочки, три красуні дочки мав, і не хотів він Іллю Муромця убить, а тільки залякать. Витяг кинджал і каже: «От я з тебе кишки випущу!» А потім:
— Ну, ще оставлю тебе живим. У мене є три дочки, вибирай яку хоч заміж і будеш жити у мене, будеш мене захищати. Нащо тобі оті руські князі поздавалися, коли ти сам за їх б'єшся, а вони не допомагають тобі?
А Іллі Муромцю оті старики, які його оздоровили, сказали: «Ти як будеш на руській землі, то весь час будеш од землі сили набираться. Скільки будеш лежать на землі, стільки будеш сили набираться». От цар Калін його душить до землі, а Ілля думає: «Га-га-га, души, души!» Та все стає сильнішим і сильнішим.
Цар Калін грозить йому: «Якщо не хочеш мою дочку заміж узяти, то я тебе зразу ж заколю». А Ілля спокійно лежить. Лежав-лежав, а вже відчуває, що силу має! Узяв, захватив ногами та як кине царя Каліна вгору. Той піднявся метрів на десять угору, а тоді як упав — мало не вбився об землю. Ілля Муромець живо схопив його за ноги і давай ті війська, котрі були ще недобиті, тим царем Каліном колошматити. Крутить кругом себе і його ж війська б'є. І розбив усі війська татарські. Потім вернувся назад у Київ, узяв у князя Володимира дочку заміж і живе собі, царствує.
Английская буржуазная революция XVII в. была важным событием европейской и даже мировой истории. Она привела к победе капиталистического строя в Англии и открыла историю нового времени, или новую историю. Переход от средних веков к новому времени - это переход от феодального строя к капиталистическому.
Объяснение: