Здоровье — бесценное достояние не только каждого человека, но и всего общества. При встречах, расставаниях с близкими и дорогими людьми мы желаем им доброго и крепкого здоровья так как это-основное условие и залог полноценной и счастливой жизни. Здоровье нам выполнять наши планы, успешно решать основные жизненные задачи, преодолевать трудности, а если придется, то и значительные перегрузки. Доброе здоровье, разумно сохраняемое и укрепляемое самим человеком, обеспечивает ему долгую и активную жизнь. Одни становятся жертвами малоподвижности (гиподинамии), вызывающей преждевременное старение, другие излишествуют в еде с почти неизбежным в этих случаях развитием ожирения, склероза сосудов, а у некоторых — сахарного диабета, третьи не умеют отдыхать, отвлекаться от производственных и бытовых забот, вечно беспокойны, нервны, страдают бессонницей что в конечном итоге приводит к многочисленным заболеваниям внутренних органов.
На початку січня 1245 року галицько-волинський князь Данило Романович зустрівся з ханом Батиєм. Внаслідок переговорів між Данилом і Батиєм зав’язалися союзницькі стосунки.
Завдяки цьому галицько-волинські землі на деякий час були вбережені від набігів золотоординців.
6 грудня 1240 року Батий захопив Київ. Завойовницькі полчища рушили від Києва на захід, винищуючи все на своєму шляху.
У 1245 році прибули посли від хана Батия до Данила з грізним посланням: «Дай Галич!». Данило, зайнятий безперервними війнами зі своїми суперниками, не встиг укріпити своїх міст і не був у змозі дати відсіч татарським полчищам. Він заздалегідь іде в Золоту Орду на поклін до хана, щоб визнати себе його данником і зберегти свою землю.
26 жовтня 1245 року вибрався Данило в гості до хана Батия. На початку січня 1246 року він прибув до Батия на Волгу. Данила лякали чутки, що монголи змусять його, християнина, кланятися кущу, вогню і мертвим пращурам. Тут його зустрів прислужник князя Ярослава Всеволодовича Сонгур і сказав: «Брат твій Ярослав кланявся кущу і тобі кланятися», на що вівповів розсерджений Данило: «Диявол говорить із уст ваших. Бог запре уста твої і не буде почуто слово твоє». В цей час Данила покликав Батий. Князь був втішений, що його не примушували робити нічого такого, що скидалося б на служіння ідолам. Батий звернувся до нього: «Даниле! Чому ти єси давно не прийшов? Але якщо нині ти прийшов єси, то й се добре. Чи п’єш ти чорне молоко, наше пиття, кобилячий кумис? Данило відповів: «Досі я не пив. А нині ти велиш – п’ю». Батий сказав: «Ти вже наш таки татарин. Пий наше пиття!».переводчик в