Усі ми народжені людьми. Але по-різному розуміємо, що означає «бути людиною». Кожен з нас має чітко знати або хоча б уявляти, хто це – людина. Звичайно, ми можемо сказати, що людина – це просто біологічна істота, яка наділена інтелектом. Але не слід забувати і про емоції, почуття, самоусвідомлення.
Бути людиною непросто. У наш час часто забувають про те, які якості її вирізняють. Усі зайняті побудовою кар’єри, освітою, досягненням певних цілей. Це, звичайно, не погано, але саме під час цього часто ми забуваємо, що ми, перш за все, люди. Для того, щоб вважати себе справжньою людиною, ми повинні мати такі якості, як милосердя, доброту, чесність, вміння співчувати та здатність до самопожертви. А все це зовсім не просто.
У нашому житті можна навести безліч прикладів, коли люди заради кар’єри та грошей забувають, як це – бути людиною, втрачаючи всі людські якості. Дуже рідко можна зустріти тих, хто, досягши найвищих висот, залишився людиною.
У творах багатьох українських письменників піднята вищезазначена проблема. Зокрема, багато уваги приділяла їй О. Кобилянська. У її повісті «Людина» ми бачимо, як розуміє значення цього слова головна героїня – Олена і, відповідно, сама письменниця. Для дівчини найважливішою ознакою людини було те, що вона може самостійно приймати рішення. Тобто, є вільною. На жаль, і сьогодні ми часто обмежені у цьому праві: живемо відповідно до життєвих обставин, загальноприйнятих норм. Це, звичайно, не може не обмежувати. Тобто, людина має бути вільною, і з цим не можна не погодитися.
У яких же випадках людина втрачає свої людські якості? Як ми вже говорили, це часто відбувається через гроші чи прагнення збагачення. Як приклад можна навести іншу повість О. Кобилянської – «Земля». У цьому творі ми можемо гати братовбивство заради землі. Земля тут виступає як запорука матеріального благополуччя, і Сава не в свого рідного брата заради неї. Як на мене, його не можна вже вважати людиною, адже він підняв руку на одного з членів своєї родини. Сава втратив найголовніше – себе, і ніяка земля чи статки не зможуть зробити його щасливим.
Тож, на мою думку, людина – це, перш за все, цілісна особистість, яка прагне цей світ у кращий бік. І робить вона це, змінюючи себе і розвиваючись. Людина – це істота, здатна до співчуття та чистих і щирих почуттів, яка може пожертвувати собою заради близьких. Неможливо залишатися людиною, коли думаєш лише про себе та власну вигоду, зневажаєш інших. Тож бути людиною – нелегка праця, і не кожен, хто народжений людиною, залишається нею протягом усього життя.
В рассказе Астафьева описываются люди простой деревни. Они живут небогато, их быт очень прост. Но главное, что они, живя в трудных условиях, сохранили в себе душевную теплоту и дарят ее другим. Деревенские жители, в изображении автора, неграмотны, их речь проста, они всегда говорят с душой. Разве не в этом заключается красота человека? По-настоящему добрые, всегда готовые люди. Астафьев особенно выделяет быт и простоту деревни. Без всяких излишеств и удобств дома, дворы. Люди, живущие в деревне, не всегда красивы внешне. В.Астафьев приводит в пример дядьку Левонтия. Человек, который пьет, бьет посуду. Но человек простой, открытый для других, беззлобный. Этот рассказ очень современен в наше время, нам не хватает красоты души. Вот она, красота: в деревне, где соседи друг другу, наставляют молодых и неопытных, не жалеют угощения для гостей, оказывают поддержку, не предают друзей. Друг Астафьева не пошел сниматься на фотографию, потому что его товарищ болен. Санька чувствует, что и он виноват в болезни друга.
Он преодолевает большой соблазн, ведь фотограф - большой и редкий случай в деревне. Это пример дружбы, преданности, совести. Деревенские бабы учителю и его жене, приносят угощение, заботятся о ребенке, наставляют молодую учительницу. Пример уважения и взаимовыручки. Очень редко можно встретить такое в наши дни, когда соседи друг другу. Без всякой платы подшивают валенки школьному учителю. Его уважают и любят уже за то, что он здоровается со всеми и никогда ни в чем не откажет.
Деревня живет, как одна большая семья, дружная и крепкая. Пусть в ней случаются порой ссоры, но силой добра и прощая, можно победить все невзгоды. Человек добрый, открытый, всегда всем нравится, он приносит с собой свет в то общество, в которое попал. Очень много красивых внешне людей, но некоторые из них могут оказаться с холодной душой, что очень часто отталкивает и обижает других. Но по-настоящему красивый человек - тот, кто красив душой, красив своими поступками, теми словами, которыми он выражает свои мысли, своей улыбкой. Красота заключается в сердце!
Объяснение:
Ютуб зайди