ответ:Нельзя же все богатства разом — чуть-чуть грядущему оставь. И, действительно, становится страшно. Задумываешься, и замирает сердце. Ведь сколько горя совершено, сколько уничтожено ценностей,» ценностей природы, сколько существует нерешенных проблема, но жизнь идет, проходят годы, а экологические проблемы остаются незавершенными на самом начальном этапе.
Писатели страны немало сделали для предотвращений природоразрушительных авантюр и продолжают делать. Доказательство тому — различные публицистические статьи. Но наиболее ярко открывается богатый мир природы и ее проблемы в художественных произведениях советских писателей. В них, как и в жизни, ярко и остро, совмещаются высокое и низменное, радостное и печальное, светлое и темное. Они как бы являются продолжением традиций писателей 20-х гг., серебряного века русской литературы. В их произведениях отчетливо звучит тема величия русской природы. О самобытной красоте Руси, ее богатствах пишет А. Блок в своем дореволюционном стихотворении «Русь». Перед нами предстает образ Родины во всей своей красе.
Русь, опоясана реками И дебрями окружена. С болотами и журавлями И с мутным взором колдуна...
Что-то сказочное и таинственное чувствуется в строках этого стихотворения. Автор восхищается «незапятнанной первоначальной чистотой». А вот костер зари, и плеск волны, и серебристая луна, и шелест тростника, и голубая гладь озер —- вся красота родного края у Есенина, которая с годами отличалась в стихах, полных любви к русской земле:
О Русь — малиновое поле И синь, упавшая в реку, Люблю до радости и боли Твою озерную тоску.
Да, это «малиновое поле», которое воспевали Блок и Есенин, исчезает.
По-иному звучит эта тема у современных писателей. Тема красоты природы, ее здоровья важна сама по себе. В ней исток авторских раздумий глобального, хотя и мрачного характера. «Изначальное равновесие» природы попирается людьми. Этой проблеме большое внимание уделили Ч. Айтматов, В. Распутин, Ю. Бондарев и многие другие. Их произведения — это обвинительный акт человеку, его злодеяниям.
Тему «человек и природа» можно раскрыть, на мой взгляд, наиболее полно на примере произведений Ч. Айтматова «Плаха» и В. Распутина «Прощание с Матерой».
Роман «Плаха» многогранен, разнопланов. Писатель избрал три разных русла наблюдений. Но моя задача — раскрыть тему природы, предчувствия катастрофы.
«Бескрайние степи, зеленые долины и приозерье, высокогорные тропы — все поражает своей неповторимой красотой. И не видно было ни конца, ни края этой земли. Всюду темные едва угадываемые дали сливались со звездным небом — таким выглядел край в предутреннюю пору». Все это с глубоким
В Восхищением описывает автор, когда на какое-то мгновение воцаряется «изначальное равновесие» природы. Но затем оно, это «изначальное равновесие» природы попирается людьми. Становится страшно и жутко. Неужели такое может вершить человек, пользующийся дарами природы? Остановись, человек, пока не поздно!
Писатель раскрывает «душу» Акбары, когда волчица видит сны о своих щенятах, когда она волчью богиню ей, когда она вынуждена мстить людям, когда испытывает нежность к ребенку человека. Круг замыкается. Кровожадный, как принято считать волка, зверь вызывает у меня сочувствие, жалость, желание защитить его и волчат. Каждый должен задуматься над этим произведением, каждый должен решить эту проблему в себе. Проблема сосуществования человека и животного, необходимого разграничения животной и человеческой среды, ответственность за совершаемые К поступки, касающиеся нарушения природных законов, необходимость рационального и деликатного вмешательства в природные явления встают перед нами со страниц повести Ч. Айтматова.
Произведение В. Распутина «Прощание с Матерой» поражает, с одной стороны, отчаянием и незащищенностью представителей старшего поколения деревни, а с другой — логической завершенностью назревшей проблемы. Конфликт этого произведения не это не традиционное противопоставление «отцов и детей» XX в. Дело не в том, что старики не хотят покидать деревню, подлежащую затоплению, из-за каких-то своих старческих причуд, она в их представлении является заветом не одного поколения предков. Уход из нее равносилен для них предательству, нарушением старых незыблемых законов, на которых строилась жизнь на протяжении нескольких веков. Сохранение в неприкосновенности дедовских могил представляется знаменитым распутинским бабкам главным делом их не и нерадостной жизни.
Объяснение:
Роль та значення засобів масової інформації в житті сучасного суспільства важко переоцінити. Незаперечним фактом є те, що засоби масової інформації мають величезний вплив на особистість та, дуже часто, повністю, формують суспільну думку.
Однак, останнім часом в інформаційному просторі України ігається низка негативних явищ, що створюють загрози національній безпеці України. За умов швидкого розвитку глобального інформаційного суспільства, широкого використання інформаційно-комунікаційних технологій у всіх сферах життя особливого значення набувають проблеми інформаційної безпеки.
У сучасних умовах засоби масової інформації можуть не лише консолідувати суспільство, а й відігравати деструктивну роль, підривати його соціально-психологічну стійкість шляхом створення і просування у масову свідомість негативних ціннісних образів, чужих вітчизняній культурі ідеалів і цінностей.
Суспільство й держава повинні постійно дбати про нейтралізацію регресивних тенденцій в інформаційному полі й мобілізовувати ресурси ЗМІ для забезпечення духовної єдності суспільства.
Ця проблема є особливо актуальною сьогодні для України, перед якою стоїть завдання консолідації багатоетнічного українського суспільства в єдину політичну націю з високим рівнем національної свідомості.
Відповідно до положень Конституції України кожному гарантується право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший іб – на свій вибір.Однак, в Конституції також визначено, що здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров’я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя.
Відповідно до рішення Національної ради з питань телебачення і радіомовлення в Україні та рішення Окружного адміністративного суду міста Києва в Україні заборонена ретрансляція ряду російських каналів, в яких висловлюються заклики агресивних дій проти України. До такого списку входять: Первый канал, Всемирнаясеть, РТР–Планета, НТВ–Мир, Россия-24, TVCI, Россия-1, НТВ, ТНТ, Петербург-5, Звезда, РЕН-ТВ, LifeNews, RussiaToday, РБК-ТВ, История.Контролюють виконання цих рішень представники Національної ради з питань радіомовлення і телебачення та управління МВС шляхом здійснення перевірок на предмет трансляції заборонених російських каналів. Якщо провайдери продовжують транслювати вище зазначені канали, то для них передбачено покарання згідно із законом за невиконання ухвали суду. Для установ передбачено попередження і повторна перевірка.
В свою чергу, широка інформаційно — роз’яснювальна робота серед населення, виховні, просвітницькі заходи, що об’єднують українське суспільство навколо ідеї української державності – це перші кроки протидії негативному впливу інформаційної пропаганди іноземних та вітчизняних ЗМІ, шлях до формування і зміцнення національної свідомості, потужним важіль протидії обездуховленності та денаціоналізації українців, деморалізації та ідейно-політичної дезорієнтації суспільства.