Ще раніше у творчості Хемінгуея склався особливий художній принцип, який письменник назвав "принципом айсберга": "Якщо письмен ник добре знає те, про що він пише, він може оминути багато з того, що знає, та, якщо він пише правдиво, читач відчує все проминуте так само сильно, як коли письменник сказав про це. Величність руху айсберга у тому, що він лише на одну восьму підноситься над поверхнею води". Відштовхуючись від цієї метафори, можна сказати: "надводна" частина змісту повісті "Старий і море" надзвичайно мала, а глибина "підводної" — незрівнянно велика.
Зовні сюжет повісті дуже простий, його можна переказати кількома реченнями. Живе самотній старий рибалка Сантьяго, єдиний друг якого — хлопчик Маноло, його учень і помічник. Старого Сантьяго покинуло щастя, як покинула більшість людей, не здатних його розуміти. Він іде в море, де на наживу ловиться величезна риба, боротьба з якою триває майже дві доби, але зрештою спійману здобич нищать акули. Залишками здобичі старого милуються туристи, але й ті бачать у рибі лише якусь екзотичну річ.
Ніби нічого особливого й не відбувається — якщо бачити тільки зовнішній сюжет. Та безліч прихованих образів-символів ховається за цією ніби простенькою історією.
