Защищенность приумножить начальное благочестие благодетельным образом жизни и тем самым позволить себе находиться в умиротворённом, спокойном состоянии, обеспечить удовлетворение всех своих потребностей в любой, даже неблагоприятной ситуации при возникновении обстоятельств, которые могут блокировать или затруднять их реализацию.
Безопасность–(согласно ГОСТ) - состояние защищенности жизненно важных интересов личности, общества и государства от внутренних и внешних угроз.
Қауіпсіздік-алғашқы тақуалықты қайырымды өмір салтымен көбейту және сол арқылы бейбіт, тыныш күйде болуға, олардың барлық қажеттіліктерін кез-келген жағдайда, тіпті қолайсыз жағдайда да қанағаттандыруға мүмкіндік беру, оларды іске асыруды тежеуі немесе қиындатуы мүмкін.
Қауіпсіздік - (МЕМСТ сәйкес) - жеке адамның, қоғамның және мемлекеттің өмірлік маңызды мүдделерінің ішкі және сыртқы қауіптерден қорғалу жағдайы.
Лайк басып, ең жақсы шешім ретінде белгілеңіз, рахмет.
Іван Данилович Калита народився 1288 року, був сином московського князя Данила Олександровича і онуком Олександра Невського. Прозваний Калитою («калита» — «гаман для грошей») за багатство, яке йому вдалось накопичити, збираючи данину для Золотої Орди[5].
Головним напрямком його правління було зміцнення провідної ролі князівства московського (з 1317 року — «великого»[6]) серед сусідніх князівств, а також територіальна експансія. Частину земель він купував, а на удільні князівства Углич, Галич, Білозеро отримав ярлики у Орді[7]. Протягом свого правління мав вельми тісні контакти із ординськими ханами, надсилав хану, його дружинам та вельможам подарунки, сам часто їздив у Орду.
Виявив себе жорстоким, вправним, наполегливим правителем. Був вірним підданим Золотої Орди, за що отримував постійну підтримку татарських ханів. Не гребував використовувати в ході міжусобиць військо Золотої Орди. Спираючись на підтримку ординців, зумів послабити свого основного супротивника — Велике князівство Тверське. Зокрема, звів наклеп на князя Олександра, якого з сином Федором після суду в хана Узбека вбили в Орді. Іван Данилович наказав зняти дзвін з собору Твері та перевезти до Москви[8]. Також сприяв послабленню Новгородської та Псковської республік.
Зміцненню авторитету Івана Даниловича саме як московського князя сприяло перенесення на початку його правління (1325) резиденції митрополита Київського і всія Русі Петра Ратенського з Владимира на Клязьмі до Москви. Також князь упорядковував норми феодального права, податкову систему, сприяв розвиткові торгівлі.
Заклав церкву Успіння Богоматері 1326 року в Москві — першу значну кам'яну споруду міста[9].
У російську історіографію увійшов як перший «збирач російських земель». Перед смертю прийняв чернечий постриг з ім'ям Ананія та схиму. Помер у 1340 році в Москві.
Объяснение: