Берлинская стратегическая наступательная операция — одна из последних стратегических операций советских войск на Европейском театре военных действий, в ходе которой Красная армия заняла Берлин, что привело к безоговорочной капитуляции Германии. Операция продолжалась 23 дня — с 16 апреля по 8 мая 1945 года, в течение которых советские войска продвинулись на запад на расстояние от 100 до 220 км. Ширина фронта боевых действий — 300 км. В рамках операции проведены: Штеттинско-Ростокская, Зеловско-Берлинская, Котбус-Потсдамская, Штремберг-Торгауская и Бранденбургско-Ратеновская фронтовые наступательные операции. Участники: Командующие СССР: И. В. Сталин Г. К. Жуков И. С. Конев К. К. Рокоссовский Третий Рейх: А. Гитлер Г. Хейнрици Г. Кебс Т. Буссе Г. Вейдлинг
Объяснение:
В Древнем Риме считали деньги и знали, что гладиатор, который умеет сражаться, стоит гораздо дороже. Поэтому школы гладиаторов готовили из пленников настоящих суперзвезд своего времени. О четырех таких школах расскажем прямо сейчас.
1. Школа гладиаторов Ludus Magnus
Сейчас Ludus Magnus — часть городского пейзажа Рима. Место, где она находилась, стало центром разросшегося Рима и сейчас на улицу Via Labicana ходит обычный итальянский трамвай. Кстати, это совсем недалеко от Колизея.А когда-то Ludus Magnus была крупнейшей гладиаторская школа античности. Не зря ее название переводится как «Большой полигон».Полигон действительно был большим. Многоэтажное здание, сложенное из кирпича, снабженное колоннами и подземным ходом в Колизей. Имелась и своя собственная тренировочная арена.Внутри школа гладиаторов имела весьма своеобразную планировку, основой которой были клетки. Обычные клетки для рабов. На первом этаже располагалось 14 таких клеток по 20 квадратных метров каждая. В каждой клетке проживали примерно по 10 гладиаторов, а общее число клеток в школе гладиаторов Ludus Magnus составляло 130 штук. Спали гладиаторы на полу.
2,3. Школы гладиаторов Ludus Dacicus и Gallicus Ludus
Эти две школы своими названиями говорят о племенах даков и галлов – врагах Рима.
Даки – фракийское племя, которое проживало на Нижнем Дунае – там, где сейчас расположены Румыния и Молдова. Галлы – кельты, которые обосновались на территории современных Франции, Германии, Италии.
Поскольку и с даками и с галлами Рим воевал, то легионы регулярно пополняли невольничьи рынки рабами. Самых к войне ждали школа гладиаторов и арена. Со временем, помимо даков и галлов, в обеих школах стали появляться рабы других национальностей, а названия сохранились.
4. Школа гладиаторов Ludus Matutinus
Название школы можно перевести как «утренний полигон», поскольку ее ученики – назовем гладиаторов этим совершенно мирным словом – сражались исключительно по утрам. Именно утром на арене Колизея проходили бои людей с животными.
Подготовка воинов, умеющих побеждать зверей – преимущественно, африканских, и была главной целью школы гладиаторов Ludus Matutinus
Характеристика образу Корделії в трагедії Шекспіра «Король Лір»
хоча вона з'являється лише в першій, а потім; у останніх сценах трагедії. У ній автор утілив кращі людські якості. Стримана, строга до себе і іншим, дівчина; ненавидить брехню і лицемірство. Вона чиста душею і благородна, розумна, щира і смілива. І тільки засліплення гнівом не дозволяє Лиру побачити цього, коли він, примхливо піддаючи своїх дочок «ритуалу лестощів», примушує і Корделію змагатися в славослів'ї, «щоб заручитися долею більше, ніж сестри». Відповідь її правдива і по-житейски мудрий: «…Ви дали життя мені, добрий государ, ростили і любили. У вдячність я тим же вам плачу: люблю вас, шаную і слухаюся. На що подружжя сестрам, коли вони вас люблять одного ? Напевно, коли я вийду заміж, частина ніжності, турботи і любові я чоловікові передам. Я у брак вступати не стану, як сестри, щоб любити батька».
Союзником Корделії і істинним другом короля Лира був Кент. Тут доречно нагадати учням пічну істину, що у всі часи справжніми друзями вважали тих, хто не лише міг до в скрутну хвилину, по умів застерегти від помилкового кроку, і, якщо потрібно, то і сміло засудити помилки друга. Такий в трагедії Кент. Яка відвага, яка гіркота і яка мудрість в його шарував х: «Кент буде грубий, поки Лір безумний. А ти як думав, навіжений старий? Що поряд з лестощами замовкне відвертість? Ні, чесність більше ще потрібна, коли монарх впадає у безрозсудність. Не віддавай престолу. Подави свою гарячність. Я ручаюся життям - Любов Корделії не менше їх. Зовсім не знак бездушья мовчазність. Гримить лише те, що порожньо зсередини».
Будучи вигнаним, він, не без відома Корделії, проникає до короля і, змінивши зовнішність, супроводить його пе.чде, всемірно захищаючи і оберігаючи старика. Він залишається відданим своєму панові, але в його відданості немає нічого холопського. Це відданість друга : адже завжди і в усіх вчинках Кента відчувається самостійність, сила нулі, сміливість, прямодушність, непідкупність, самовідданість.