1 вариант
Порядок выполнения работы |
Химизм процесса |
Во все пробирки приливаем раствор щелочи. Наблюдаем выпадение разных осадков в двух пробирках, в пробирке, в которой нет изменений, будет находиться хлорид кальция. |
FeCl3+3NaOH= Fe(OH)3↓+3NaCl красно-бурый AlCl3 + 3NaOH = 3NaCl + Al(OH)3↓ белый студенистый |
В пробирку поместили порошок оксида меди (II) и прилили соляную кислоту. Порошок растворяется, раствор окрашивается в голубой цвет |
CuO + 2HCl = CuCl2 + H2O |
В пробирку поместили порошок оксида кальция и прилили воду. Порошок растворяется, затем приливаем раствор карбоната натрия, выпадает осадок белого цвета. |
CaO + H2O = Ca(OH)2 Ca(OH)2 + Na2CO3 = CaCO3↓ + 2NaOH |
2 вариант
Порядок выполнения работы |
Химизм процесса |
Во все пробирки приливаем раствор щелочи. Наблюдаем выпадение разных осадков в двух пробирках, в пробирке, в которой нет изменений, будет находиться сульфат кальция. |
Fe2(SO4)3+6NaOH= 2Fe(OH)3↓+3Na2SO4 красно-бурый Al2(SO4)3 + 6NaOH = 3Na2SO4 + 2Al(OH)3↓ белый студенистый |
В пробирку поместили порошок оксида железа (III) и прилили соляную кислоту. Порошок растворяется, раствор окрашивается в кирпично-красный цвет |
Fe2O3 + 6HCl = 2FeCl3 + 3H2O |
В пробирку с сульфатом меди приливаем раствор гидроксида натрия, выпадает осадок синего цвета, затем осадок нагреваем, он чернеет |
CuSO4+2NaOH= Cu(OH)2↓+Na2SO4 Cu(OH)2=CuO+H2O |
Объяснение:
Подача - технический прием, с которого мяч вводят в игру.
Нижняя прямая подача.-удар по мячу наносят ниже оси плечевого сустава, когда игрок стоит лицом к сетке. Подбрасывают мяч на высоту до 0,5 м впереди. Замах выполняют назад и несколько вверх. Удар осуществляют маховым движением правой рукой сзади-вниз-вперед на уровне пояса и наносят по мячу снизу-сзади.
Нижняя боковая подача. Удар по мячу наносят ниже оси плечевого сустава, стоя боком к сетке. Существуют два варианта выполнения этой подачи. В обычном варианте замах производят в направлении вниз-назад. Правое плечо при этом отводят назад и опускают. Удар осуществляют маховым движением правой рукой сзади-вправо-вперед, ее выводят под мяч так, чтобы место удара находилось примерно на уровне пояса. Ударяют по мячу напряженной согнутой кистью снизу-сбоку.
Для того чтобы траектория полета мяча при подачах была высокой можно использовать разновидность нижней боковой подачи. Игрок становится правым боком к сетке, правую ногу ставит впереди. Мяч подбрасывает ближе к правой руке и туловищу. Замах правой рукой выполняет вниз-назад. В ударном движении правую руку маховым движением сзади-вниз-вперед-вверх игрок выводит под мяч так, чтобы нанести удар примерно на уровне пояса. Удар выполняет резким и быстрым движением снизу ребром ладони со стороны большого пальца. Обе ноги при этом выпрямляет в коленях.
Верхняя прямая подача. Удар по мячу наносят выше оси плечевого сустава, стоя лицом к сетке. Мяч подбрасывают почти над головой и несколько впереди на высоту до 1,5 м. Замах выполняют вверх-назад, руку поднимают и отводят согнутой в локте за голову. Одновременно с замахом правое плечо отводят назад. При ударном движении правую руку разгибают и маховым движением выносят вверх, правое плечо поднимают вверх.
Верхняя боковая подача. Удар по мячу наносят выше оси плечевого сустава, стоя боком к сетке. Подбрасывают мяч на высоту до 1,5 м так, чтобы он находился почти над головой. Замах выполняют вниз-назад, значительно опуская правое плечо и сгибая правую ногу при переносе веса тела назад. В ударном движении правую махом выносят по дуге сзади-вверх; при этом правое плечо поднимают вверх, оставляя левое в том же положении.
Верхняя прямая подача в прыжке с разбега. Исходное положение игрока перед подачей в 3-5 м. от лицевой линии. Мяч поддерживают обе руки чуть ниже пояса и подбрасывают одной или двумя руками вперед на высоту 3-5 м. Подготовительная фаза включает разбег, прыжок, замах. Разбег перед прыжком может быть одношажным или двушажным. Удар по мячу в фазе взлета игрока наносится сзади и чуть сверху хлестообразным движением кисти (мяч летит с вращением) или насколько закрепленной кистью (мяч планирует или "укоротится").
Роман Федора Михайловича Достоєвського “Злочин і кара” вперше був опублікований в 1866 році в журналі “Російський вісник”. У романі складно переоцінити весь психологізм автора, з яким він відображає аналіз злочину, даючи чіткі і деталі і моменти, що говорять самі за себе. Слід зауважити, що Достоєвський, поряд з Л. М. Толстим, популярний і читається цей руський письменник навіть за кордоном.Це говорить про актуальність і затребуваність порушеної їм тематики, а також про таку манеру її викладу, яка викликає душевний відгук у читачів в багатьох країнах світу. І, можливо, в цьому зв’язку, зберігається злободенність роману Достоєвського і донині.Центральна сюжетна лінія твору розгортається навколо злочину, який здійснює бідний студент Родіон Раскольников, що вбиває на початку книгу стару лихварку, і потім практично вся розповідь роману розгортається навколо теми каяття головного героя, його переосмислення життєвих пріоритетів і навколо того, як змінюється доля людини, та і сама людина, що зробила настільки гріховний злочин проти людського життя. Також автор задається питанням: “Чи здатна людина залишатися людиною в подібній жахливій. за своїм драматизмом життєвій ситуації?”Але автором підкреслюється, що мова йде про незвичайну кримінальну справу: вбивство старої – це, скоріше, свого роду позбавлення людини життя з ідеологічних міркувань, ніж прямої або непрямої користі, а сам його виконавець – вбивця-філософ, злочинець-мислитель. Згідно теорії Раскольникова, людство можна розділити на тих, хто “право мають” і “тварин тремтячих”. Ті, хто “право мають”, можуть піти навіть на злочин в ім’я реалізації своїх ідей і майбутніх великих звершень. Сам Родіон бідний і ледве зводить кінці з кінцями.Настільки ж незаможна і його сім’я, а його сестра навіть готова вийти заміж за нелюба, щоб хоч якось поправити становище своїх близьких. Саме вчинок сестри і стає приводом, останньою краплею, щоб убити одну “вошу” і підтвердити владу своєї ідеї.Однак вбивство не приносить своєму вершителеві ніякого задоволення. Навпроти, його життя заплутується в ще більший клубок протиріч. У Раскольникова починається жахливе життя метань злочинця, свідомість якого знаходиться на межі зриву в безплідних спробах знайти опору і знайти виправдання своєму вчинку, в пошуках вибачення хоча б себе у власних очах.Объяснение: