М
Молодежь
К
Компьютеры-и-электроника
Д
Дом-и-сад
С
Стиль-и-уход-за-собой
П
Праздники-и-традиции
Т
Транспорт
П
Путешествия
С
Семейная-жизнь
Ф
Философия-и-религия
Б
Без категории
М
Мир-работы
Х
Хобби-и-рукоделие
И
Искусство-и-развлечения
В
Взаимоотношения
З
Здоровье
К
Кулинария-и-гостеприимство
Ф
Финансы-и-бизнес
П
Питомцы-и-животные
О
Образование
О
Образование-и-коммуникации

Руды- горные породы, в состав которых входят . Образуются из горных пород. Полиметалл - руда, которая содержит ответьте

👇
Ответ:
gremorixiii
gremorixiii
07.05.2023

1)в город

2)снежных

3)из двух

4,5(66 оценок)
Открыть все ответы
Ответ:
Touka1337
Touka1337
07.05.2023

XVIII век занимает особое место в судьбах народов Центральной Азии, в том числе и Казахстана. Ухудшению геополитического положения Казахстана в центрально-азиатском регионе предшествовало интенсивное развитие военно-политической экспансии Российского государства в Сибири и Цинской империи – в Центральной Азии. Исходя из своих геополитических и экономических интересов, оба государства проводили активную внешнюю политику, в результате которой произошло постепенное вытеснеиие кочевых народов с исконных земель и с торговых путей, смещение традиционных маршрутов кочевок, которые в свою очередь привели к усилению противоречий между кочевыми иародами за земли, лучшие пастбища, свободный доступ к торговым центрам.

Интерес российского государства к Казахстану возрастает с установлением в конце XVII в. торговых и дипломатических отношений с Хивой и Бухарой – через казахские степи шла транзитная торговля русских купцов с городами Средней Азии.

Для постепенного осуществления своей военно-политической экспансии в отношении к Казахстану, россиянами еще в конце XVI в. на русско-казахской границе начинается строительство своих городов, крепостей, форпостов, казачьих станиц, редутов и маяков. Некоторые военные сооружения были построены непосредственно на территории Казахстана. В 1620 г. был заложен Яицкий городок (Уральск), в 1645 г. Гурьев (Атырау).В свою очередь казахский хан Тауке, в целях установления взаимовыгодных отношений, посылает в 90-ые г. XVIІ в. несколько посольств в Россию. Основные задачи, которые ставились перед посланниками – добиться прекращения набегов уральских казаков и башкир и заключить торговые соглашения с русскими купцами. Однако российсская сторона, не видевшая выгоды в сближении с казахами, затянула переговоры, арестовав ханских послов, что заставило Тауке хана сдержанно относиться к перспективам казахско-русского союза.

В 1694 г. Тауке хан вновь послал послов в Москву с письмом к Петру I, в котором выражал надежду на упрочение торговых отношений. Однако Петр I оценил значение Казахского ханства во внешней политике России следующими словами: «Всем азиатским странам и землям оная орда ключ и врата, и той ради причины оная орда потребна под Российской протекцией быть».

В начале XVIII века усиливается колонизаторское движение российского царизма на восток, при этом он стремился удержать уже приобретенные к тому времени территории и установить торгово-экономические связи со странами Центральной Азии. Попытки властей и купечества закрепиться на достигнутых рубежах на первый план выдвинули направления по рекам Иртыш и Урал.

Таким образом, начало укрепления связей Казахстана с Россией наступает в связи с экономическим подъемом России при Петре I, который уделял большое внимание установлению торгово-экономических и политических связей не только со среднеазиатскими ханствами, но и с Ираном, Китаем и Индией, путь к которым пролегал через территорию Казахстана. В «Разных бумагах» генерал-майора А.Тевкелева приводится высказывание Петра I о необходимости привлечения казахов в российское подданство: «Оная киргиз-кайсацкая орда ко всем азиатским странам и землям ключ и врата, чтоб чрез них во всех азиатских странах комоникацею иметь и к Российской стороне полезные меры иметь».

4,4(2 оценок)
Ответ:
dimabashlik3857
dimabashlik3857
07.05.2023
У трагедії Шекспіра «Гамлет» відтворене життя епохи Відродження. Гамлет — людина свого часу, тому не завжди його розуміє нинішній читач. У той же час Гамлет поза часом, бо проблеми, які він вирішує,— вічні, вони хвилювали різних людей у різні часи. Певно, від появи на цьому світі першої людини виникло питання про добро і зло. Між цими двома поняттями іде вічна боротьба. Людині ж випало на долю вибирати між добром і злом. Комусь вдається врівноважити їх, знайти «золоту середину», хтось постійно змінює свою позицію, бо ніяк не зрозуміє, що ж справді є зло, а що — добро. Так і Гамлет, адже і він казав, що викорінити зло можна тільки злом, і ще: «Щоб бути добрим — мушу бути лютим». Гамлет проходить шлях духовного самопізнання, шлях зростання, внутрішнього змужніння. Йому непросто покинути світ рожевих дитячих мрій, у полоні яких він жив, і сприйняти життя таким, яким воно є насправді. У Гамлета була любляча сім’я, він отримував у житті все найкраще. І от наступає кінець казки. Чарівний світ приємних мрій і сюрпризів скінчився — перед Гамлетом постало справжнє життя в усій своїй неприкритій чорноті. Він утрачає рідного батька, замість трону має інший спадок — улесливого дядька-вбивцю; навіть матір тепер він побачив зовсім іншою: здатною на зраду, зраду пам’яті батька і честі родини. Гамлетові дуже важко. Як бути? Чи прийняти світ таким, яким він є, чи стати на бій зі злом? Чи жити за загальними правилами і робити вигляд, що все гаразд, чи назвати все своїми іменами? Гамлет знає, як має бути в ідеалі, він прагне ідеалу. В одному з монологів принц каже, що людина — найдорогоцінніший скарб, «вінець природи». Хто ж, як не людина, має бути найбільш доброчесним, високопорядним, благородним?

Гамлет із болем у душі переконується, що більшість людей — не такі вже й високогуманні особистості, тому у розпачі вигукує:

Хіба ж людина той, хто їжу й сон Вважає головним? Лише тварина. На кладовищі, коли Гамлет тримає череп «бідного Йорика», ми ніби разом із ним прозріваємо: усі ми тлінні: хто був великим і хто був малим — усі станем прахом:

Великий Цезар вмер — і глина він. Дірки, можливо, затикають ним. Ця проблема знову ж таки має два аспекти — оптимістичний і песимістичний. Гамлет у печалі, тому в усьому знаходить трагічність.

Я вважаю, що крім праху, людина залишає по собі пам’ять, добрі справи, залишає нащадків, які будуть пам’ятати про неї і, може, пом’януть, як казав Т. Шевченко, «незлим тихим словом».

Не тільки ж «замазкою для стін від холодів» залишилися Цезар, Александр Македонський, Вільям Шекспір. Нащадки шанують їхні справи,

дорожать їхніми іменами. Але слова Гамлета ніби примушують кожного замислитися, чим же залишиться він у пам’яті якщо не нащадків, то хоча б своїх рідних. Це філософське питання вічне і в той же час близьке людині, в які часи вона б не жила.

Гамлет стає свідком і учасником людської трагедії: йому одному відкривається те, чого не помічають інші,— занепадає мораль, руйнується поняття честі й обов’язку, втрачаються ідеали добра і правди. Як і заради чого жити людині в цьому світі? Що благородніше? Коритись долі І біль від гострих стріл її терпіти. А чи, зіткнувшись в чарці з морем лиха, Покласти край йому?

«Бути чи не бути» означає «Як жити?», «В ім’я чого жити?». І це питання належить до розряду вічних. І відповідь на нього шукає кожен для себе. Тут не може бути готових рецептів, вказівок, довідників. Комусь ці питання вирішити простіше, комусь складніше, а комусь вони і в голову не приходять. Ці питання близькі тим, хто вміє замислюватись, хто намагається не просто жити «день до вечора»…

Протягом трагедії Гамлет ніби зростає, мужніє, він пізнає мудрість життя і його непрості закони. Гамлет гине. Але він гине не через свою слабкість чи помилки, а через свою інтелігентність, добропорядність. Намагаючись вивести на чисту воду зло, гине сам і гинуть навколо нього люди. «Підгнило щось у королівстві Датськім». Можливо, це засіб вилікувати його — знищити дотла. Але це навряд чи можливо — влада змінилася, а народ і ті, хто ближчі до влади, залишились ті самі. Такі як Озрики — «комахи» — завжди будуть плести сіті підлесництва, брехні і зради. І це теж вічно актуальна проблема.
У трагедії вражає те, що доходиш висновку: людина — підле створіння. Якщо такі люди, які мають бути мудрішими, кращими, не можуть цивілізовано вирішити питання, то чого ж чекати від неосвіченого, невихованого простолюду? Так і хочеться сказати словами сучасної реклами: «Якщо влада не може до людині…».

Але я вірю, що людина — «найдовершеніше з творінь», вона справді «дією подібна до ангела», і коли намагатись робити тільки світлі діла, не допускати в серці «чорних плям», то можна досягти багато чого. Стати справжньою людиною: ЛЮДИНОЮ! Я вірю — значить так і буде!

лучший ответ
4,7(44 оценок)
Новые ответы от MOGZ: Другие предметы
logo
Вход Регистрация
Что ты хочешь узнать?
Спроси Mozg
Открыть лучший ответ