Перший великий збройний виступ козацтва проти шляхти адміністрації Речі Посполитої[1]. Причиною повстання стали заборони й обмеження нереєстрового козацтва, накладені урядовою ухвалою «Порядок щодо низовиків та України» 1590 року, неспроможність влади контролювати виконання цієї ухвали, а також затримки платні реєстровцям[2].
Приводом до виступу стала майнова суперечка між Криштофом Косинським і білоцерківським старостою, князем Янушем Острозьким[3]. Впродовж 1592 року повстання охопило Київщину, Брацлавщину, Поділля і Волинь. 2 лютого 1593 року його придушили сили руських князів Острозьких і Вишневецьких у битві під П'яткою. Після поразки Косинський спробував знову підняти козаків на боротьбу і навесні 1593 року обложив резиденцію Олександра Вишневецького в Черкасах. Проте в одному з боїв козацький отаман загинув і його війська відступили. Влітку козаки повторили напад на Черкаси, який закінчився угодою із Вишневецьким. Ця угода денонсувала положення урядової ухвали 1590 року й надавала амністію учасникам повстання. Центральна влада Речі Посполитої дала мовчазну згоду на цю угоду, сподіваючись на участь козацтва в П'ятнадцятирічній війні (1593 — 1606) проти османів[4].
Невдовзі спалахнуло нове повстання 1594 —1596 років, яке очолив Северин Наливайко. Він походив із Гусятина, у молоді роки перебував на Запоріжжі, брав участь у морських і сухопутних походах запорожців проти османів і татар. Згодом, як сотник надвірної хоругви, служив у князя Костянтина Острозького. Але після битви під П'яткою покинув службу, очолив козацький відділ, що діяв проти османів на нижньому Дністрі.
Важнейшей особенностью средневековой культуры является особая роль христианского вероучения и христианской церкви. В условиях всеобщего упадка культуры сразу после распада Римской империи, только церковь в течение многих веков оставалась единственным социальным институтом, общим для всех стран, племен и государств Западной Европы. Церковь была не только главенствующим политическим институтом, но и имела доминирующее влияние непосредственно на сознание населения. В условиях тяжелой и скудной жизни, на фоне крайне ограниченных и малодостоверных знаний об окружающем мире, церковь предлагала людям стройную систему знаний о мире, его устройстве, действующих в нем силах. Эта картина мира целиком определяла менталитет верующих селян и горожан и основывалась на образах и толкованиях Библии. Вся культурная жизнь европейского общества этого периода в значительной степени определялась христианством.
По своему устройству католическая церковь напоминала «феодальную лестницу». Низшим звеном были священники приходов. Приход объединял жителей деревни или части города, которые молились в одном храме. Приходские священники избирали епископа епархии (области). Епископы нескольких епархий часто находились под главенством архиепископа. Епископы и архиепископы подчинялись римскому папе.
Перший великий збройний виступ козацтва проти шляхти адміністрації Речі Посполитої[1]. Причиною повстання стали заборони й обмеження нереєстрового козацтва, накладені урядовою ухвалою «Порядок щодо низовиків та України» 1590 року, неспроможність влади контролювати виконання цієї ухвали, а також затримки платні реєстровцям[2].
Приводом до виступу стала майнова суперечка між Криштофом Косинським і білоцерківським старостою, князем Янушем Острозьким[3]. Впродовж 1592 року повстання охопило Київщину, Брацлавщину, Поділля і Волинь. 2 лютого 1593 року його придушили сили руських князів Острозьких і Вишневецьких у битві під П'яткою. Після поразки Косинський спробував знову підняти козаків на боротьбу і навесні 1593 року обложив резиденцію Олександра Вишневецького в Черкасах. Проте в одному з боїв козацький отаман загинув і його війська відступили. Влітку козаки повторили напад на Черкаси, який закінчився угодою із Вишневецьким. Ця угода денонсувала положення урядової ухвали 1590 року й надавала амністію учасникам повстання. Центральна влада Речі Посполитої дала мовчазну згоду на цю угоду, сподіваючись на участь козацтва в П'ятнадцятирічній війні (1593 — 1606) проти османів[4].
Невдовзі спалахнуло нове повстання 1594 —1596 років, яке очолив Северин Наливайко. Він походив із Гусятина, у молоді роки перебував на Запоріжжі, брав участь у морських і сухопутних походах запорожців проти османів і татар. Згодом, як сотник надвірної хоругви, служив у князя Костянтина Острозького. Але після битви під П'яткою покинув службу, очолив козацький відділ, що діяв проти османів на нижньому Дністрі.
Объяснение: