Техніка передач
Прийом і передача є основним технічним прийомом у волейболі. Розрізняють верхні та нижні передачі. Основою правильного виконання передачі є своєчасне переміщення до м’яча і набуття відповідної ігрової стійки. Передачі здійснюють у таких напрямках — уперед, над собою, назад (за голову) і в сторони.
б виконання прийому і передачі м’яча двома руками знизу обумовлений взаємодією гравця з м’ячем, що може летіти з різною швидкістю. Волейболіст набуває середньої стійки (ноги на ширині плечей (одна на півстопи попереду), напівзігнуті в колінах, руки перед тулубом). Визначивши можливе місце падіння м’яча, гравець виходить до нього, руки з’єднані, тулуб нахилено вперед.
Основні поради з техніки виконання передач
1. У волейболі будь-яке торкання м’яча виконують швидко і водночас обома руками, тобто без затримки або подвійного торкання м’яча.
2. Постійно вдосконалювати першу і другу передачі м’яча, оскільки точна передача є основою всієї гри.
3. Виконуючи другу передачу, необхідно точно оцінювати ігрову ситуацію.
4. Виконавши другу передачу, не слід стояти на місці, а негайно починати страхувати свого нападаючого.
5. Не слід намагатися виконати передачу у стрибку, якщо її можна виконати з основної стійки.
6. Із важких положень другу передачу адресують гравцеві, який перебуває ближче та до якого гравець, який приймає, спрямований обличчям.
Объяснение:
Эпоха великого переселения народов (II- V вв.) в значительной мере изменила этническую и политическую карту Казахстана, Средней Азии и Восточной Европы. В V в. многочисленные группировки союза тюркоязычных племен расселились в степной полосе от Северной Монголии до Восточной Европы, на юге их кочевья достигали верховьев Амударьи.
В V I в. земли Казахстана подпали под власть могущественной державы - Тюркского каганата, образованного в районах Восточного Туркестана и Алтая со ставкой в бассейне реки Орхон. Первые правители Тюркского каганата были выходцами из династийного рода Ашина, племени тюрк. Первое упоминание этнонима <тюрок>встречается в китайских летописях и относится к 542 г . Китайцы тюрков называли потомками хуннов. Этнонимом <тюрк>первоначально называли представителей знати или военной аристократии, а затем господствующие племена.
3) защитная окраска
4) быстрые ноги