Объяснение:
Тема – кохання та його значення в житті людини.
Головна думка – життєрадісна віра у всепереможну силу хохання
Художні засоби:
гіпербола – посхнуть усі моря, потануть брили скал, згасне сонця пал
епітети – рожевий квіт, веселий спів, весінньому саду, єдиная моя, пишна рожа, весняних днів, краса безмежна;
метафори – «моя любов — рожевий квіт», «моя любов — веселий спів»,
звертання – Єдиная моя!
повтори – моя любов.
Символ кохання у вірші – троянда, серце.
Поезія кохання шотландського поета Р. Бернса зачаровує щирістю, мелодійністю та простодушністю. У його віршах ідеться про почуття звичайної людини, яка сумує, радіє, страждає і вірить у щастя.
Почуттям ліричного героя немає меж “Яка краса твоя безмежна, така й любов моя”, він упевнений, що кохатиме вічно «поки всі висохнуть моря», «розтопиться граніт», «поки не западеться світ».
Сам Бернс сприймав кохання як надзвичайно важливе джерело натхнення: «Безперечно, існує безпосередній зв’язок між любов’ю, музикою і віршами, — стверджував митець. — Любов — це світлий дар Природи. Можу сказати про себе, що я ніколи не мав жодної думки чи схильності стати поетом, доки не закохався. А тоді рима і мелодія стали голосом мого серця》
сейчас дам тебе телефон номер
Объяснение:
idrok etdim.
Hoji buvi boshimni tizzasiga qoʻyib chalqancha qilib yotqizdi. Doka oʻralgan barmogʻini ogʻzimga tiqdi. Koʻnglim agʻdarilib, tipirchilagancha yigʻlar, ammo Hoji buvining qoʻlidan chiqib ketolmasdim. U tomogʻimga nimadir qildi. Dod solib qoʻlini tishlab oldim. Qiziq, birpasdan keyin ahvolim yengillashdi. Koʻzimni ochsam, Hoji buvi jilmayib turibdi.
– Nega tishlaysan, kuchukvoy? – dedi boshimni silab.
Keyin tepamga oyim engashdi. U hamon hansirar, sochlari toʻzgʻib ketgan, yuzi jiqqa hoʻl edi.
Birpasdan keyin qaddimni rostlab, tanchaga oyogʻimni tiqib oʻtirdim. Hoji buvi allaqanday taxir suyuqlik ichirdi. Keyin oyimga qaradi-yu, birdan xitob qildi.
– Voy poshsha-a-a! Nima qilib qoʻydingiz, tamom boʻpsiz-ku!
Oyim talmovsirab, goh menga, goh Hoji buviga qarar edi.
– Oyogʻingizdan ayrilibsiz-ku! – dedi Hoji buvi boshini chayqab. – Shu ahvolda qandoq keldingiz?
Kavshandozda turgan oyimning kalishini endi koʻrdim. Kalishning ichi qorga toʻla edi.
– Sarpoychan kelaverdingizmi?! – dedi Hoji buvi hamon oʻsha vahimali ohangda. – Endi nima qilasiz? Qargʻaning miyasini chaqib surmasangiz, choʻloq boʻlib qolasiz.
Oyim tanchadan oyogʻini chiqardi. Ikkala oyogʻi qip-qizil goʻsht boʻlib ketgan edi.
– Sovuq yegani yoʻq, – dedi sekin. – Qaytaga isib ketdi. Qorda oʻzi isib ketarkan.
Hoji buvi uning oyogʻini uqalab koʻrdi.
– Sezyapsizmi?
– Nimani? – dedi oyim oyogʻiga emas, menga qarab.
– Qoʻlimni sezyapsizmi?
Oyim indamay bosh chayqadi-da, piqillab yigʻlab yubordi.
… Ertasiga u yotib qoldi. Uzoq yotdi. Dadam bir joydan qargʻa otib keldi. Hoji buvi qoʻlidan kelgancha dori-darmon qildi… Keyin oyim tuzaldi. Biroq salqin tushishi bilan oyoqlari shishib, azob beradigan boʻlib qoldi…
Har yili dam olishga borganimda onamga gilam paypoq olib kelardim. U xuddi noyob narsaga ega boʻlgandek, uzoq duo qiladi, birpasda hamma qoʻshnilarga koʻz-koʻz qilib chiqadi, shundoq “mehribon” oʻgʻli borligini aytib maqtanadi. Shunda qor gupillab yogʻib turgan mudhish kecha, onamning qip-qizil goʻshtga aylanib ketgan oyoqlari koʻz oʻngimga kela-di-yu, indamay chiqib ketaman.
кос-корень, а-окончание
кос-корень, ич-суффикс, к- суффикс, а- окончание
кос-корень, ит-окончание
кос-корень, ой-окончание
по-приставка, кос-корень, и-суффикс, л-суффикс, ся-суффикс
сен-корень, о- соединит. гласная, кос-корень
2 группа
про-приставка, вод-корень, ник-суффикс
под-приставка ,вод-корень, ник-суффикс
про-приставка, вод-корень, ящ-суффикс, ий-окончание
за-приставка, вод-корень, ит-окончание