Западно-Сибирская равнина - третья по величине после Русской равнины мира. Её площадь около 2,6 млн. км2. От сурового побережья Карского моря она протянулась до подножий гор Южной Сибири и полупустынь Казахстана на 2500 км, а от Урала до Енисея - на 1900 км.
Нигде в мире не найти такого огромного пространства со столь плоским рельефом, как бы понижающимся к его центру. Пересекая равнину в поезде из Тюмени в Новосибирск, видишь необозримые плоскости - ни бугорка, ни увала. Такой рельеф образовали рыхлые отложения рек и древнеледниковые наносы.
Когда ледник отступил, север равнины был завоеван тундрой и тайгой, хотя прежде там были широколиственные леса, в которых обитали мамонты, шерстистые носороги, гигантские олени.
Полезные ископаемые весьма разнообразны. Запасы нефти и газа, таких месторождений, как Уренгой, Ямбург, Медвежье, Сургут, Нижневартовск, выводят Западную Сибирь в число мировых лидеров. На её территории также сосредоточено 60% общих запасов торфа России. На юге равнины расположены богатейшие месторождения солей. С древними осадочными породами триасового и юрского возраста связаны залежи бурого угля.
Однако основное богатство Западной Сибири - это нефтяные и газовые залежи. Установлено, что равнина эта представляет собой уникально богатую нефтегазоносную провинцию Земли.
Большое богатство Западной Сибири - её водные ресурсы. Кроме поверхностных вод - рек и озёр, - найдены огромные резервуары подземных вод.
Велико хозяйственное значение биологических ресурсов тундры и лесотундры - этой, казалось бы, небогатой жизнью зоны. В ней добывается значительное количество пушнины и дичи, в её реках и озёрах много рыбы. Кроме того, тундра - основной район разведения северного оленя. Тайга Западной Сибири издавна славилась добычей пушнины и древесины.
Источник информации: В.П. Максаковский, И.И. Барнов, В.П.Дронов, В.Я. Ром, Н.Н. Петрова "География".
Жан-Батіст Поклен, відомий усьому світові як геніальний комедіограф Мо- льєр, народився в родині придворного піпалерника. Він з дитинства виховувався у придворному оточенні і чудово знав дворянство.
Завдяки пишному правлінню Луї XIV престиж дворянства в цей час піднявся дуже високо. Нерідко заможні купці за гроші купували собі дворянські титули. Старе родовите дворянство з погордою ставилося до цих «вискочок», проте часто вони в житті виявлялися спритнішими та заповзятливішими, ніж дворяни. Нове дворянство захоплювало важливі пости у державі. Ім’я дворянина для рядового бюргера було оточене символом величі та витонченості. Мольєр же намагається показати, що нічого високого у дворянстві немає. Шляхтичі, як і всі пересічні люди, можуть бути обмеженими, неправдивими, примхливими і грубими.
У п’єсі «Міщанин-шляхтич» дворянство представлене графом Дорантом і маркізою Доріменою. Граф Дорант — світський франт, що вдає із себе впливову особу при королівському дворі. Судячи з усього, він збіднілий шляхтич. Недарма він позичає гроші у пана Журдена. Він хоче поліпшити свої справи одруженням з багатою маркізою Доріменою. Але залицяння потребує грошей. З цією метою Дорант використовує простодушного пана Журдена. Він схилив його до думки, що Дорімена звернула на нього, пана Журдена, увагу і не проти приймати його залицяння. Заради здійснення своєї заповітної мрії — стати аристократом — пан Журден надсилає маркізі коштовні подарунки, влаштовує для неї розваги та бенкет у своєму домі. Чи варто казати, що граф передає маркізі всі ці дарунки від свого імені?
Фортуна посміхається Дорантові. Навіть церемонію висвячення Журдена в «мамамуші» маркіза сприймає як виставу, організовану спеціально для її розваги. Маркіза вбачає в цьому вищий доказ щирості почуттів графа і погоджується стати його дружиною.
Дорант домігся прихильності маркізи подарунками, які переконали її, що граф — багата людина. Це і стало для маркізи головним у її рішенні одружитися з ним. У цьому прихована тонка насмішка з обох аристократів: маркіза шукає багатого жениха, а граф — багату наречену. Протягом всієї п’єси ми жодного разу не бачимо прояву почуттів, що виникають між закоханими.
Объяснение:
ответ к заданию по физике
