Объяснение:
Слово монолог имеет греческое происхождение: логос – слово, моно – один. Монолог представляет собой речь одного человека, направленную к одному или нескольким слушателям. Например, когда учитель рассказывает на уроке новый материал, когда ученик рассказывает заданный на дом материал – это монолог. Когда речь идет о монологе, подразумевается наличие говорящего и слушающего. На итоговом собеседовании говорящим является выпускник 9 класса, а слушающим – учитель-собеседник. Как вы уже знаете, во время выполнения задания 3 собеседник не имеет права вмешиваться в выступление выпускника. Его задача на данном этапе выступления заключается в эмоциональной поддержке обучающегося и проявлении реакции на ответ. Наводящие вопросы задавать запрещено
Тепер перейдемо до розгляду поняття "сутність людини". Але для того щоб його розглянути, слід згадати, що таке категорія "сутність" взагалі.
Категорія "сутність" співвідноситься з категорією "явище". Обидві категорії виражають моменти, рівні руху пізнання двох різних, але взаємопов'язаних сторін дійсності. Категорія "явище" відображає зовнішні властивості, процеси, зв'язки предмета, які даються пізнанню безпосередньо у формі живого споглядання. Категорія "сутність" виражає головне, основне, визначальне в предметі, таке, що зумовлено глибинними, необхідними, внутрішніми зв'язками і тенденціями розвитку, і пізнається на рівні теоретичного мислення. Сутність завжди виступає як внутрішній зміст явищ, прихований від безпосереднього сприйняття.
Сутність неоднозначна. Залежно від глибини пізнання вона може бути першого рівня, другого рівня і т. д. Це положення придатне і для аналізу сутності людини. Процес її пізнання починається з явища, тобто з почуттєвого сприймання конкретних індивідів, реальної життєдіяльності людей. Далі пізнається те загальне, спільне, що обумовлює їх існування й розвиток, тобто сутність.
У людині умовно виокремлюють сутність п'яти рівнів. Розглянемо їх. Але перед тим як перейти до характеристики цих рівнів, слід з'ясувати, по-перше, що є спільного між людиною як живою істотою і світом тварин, і, по-друге, визначити те головне, що відрізняє людину від тварини.
не пристосовується до середовища, а перетворює його. Ускладнення взаємозв'язків між суспільством і природою викликало необхідність усвідомлення людиною опосередкування своєї життєдіяльності соціальними умовами життя. З'являється мова як засіб спілкування з іншими людьми.
Залежність життєдіяльності людини від соціальних умов викликала до життя такий феномен, як інтерес (від лат. phainomenon - те, що має значення). Інтерес - це б ставлення людини до необхідних умов її існування і розвитку, що виражається у прагненні створювати і використовувати ці умови. Якщо потреби орієнтують людину на об'єкт її задоволення, то інтерес орієнтує її на ті умови, що забезпечують можливість пошуку об'єкта і визначають б задоволення потреби.
Усвідомлення людьми свого ставлення до природи й соціальних умов життя крізь призму інтересів знаходить своє вираження в цілях. Ціль - це ідеалізована потреба людини, яка знайшла свій предмет;
.
