1. Две части. Они не равны.
2. Завет в библии обозначает: уговор, совет, согласие, наказ, наставление.
3. Ветхий - древний, старый.
4. Некоторые люди думают что Ветхий Завет написал сам Бог, Иисус, а некоторые считают, что книги Ветхого Завета были написаны несколькими десятками авторов на протяжении многих веков. Большинство книг имели, согласно традиции, своих авторов, которые и были указаны в названии книги. Некоторые современные исследователи придерживаются мнения о том, что большинство книг Ветхого Завета были написаны анонимными авторами. Основные сюжеты Ветхого Завета: . Сотворение мира, Грехопадение людей и изгнание их из рая, Киан и Авель, Всемирный потоп, Вавилонское столпотворение, Моисей. Ветхозаветная Пасха.
5. В христианском богословии термин «Новый Завет» был введён в конце II — начале III веков в трудах Климента Александрийского, Тертуллиана и Оригена.Основные заветы: Деяния святых апостолов, Послания святых апостолов, Апокалипсис, или Откровение св. Иоанна Богослова, Благая весть Деве Марии, СТРАДАНИЯ. СМЕРТЬ И ВОСКРЕСЕНИЕ ИИСУСА ХРИСТА , Воскресение Христово.
6. «Евангелие» – в переводе с греческого «Благая весть». Это главная книга христиан, которая содержит поучения и проповеди Иисуса Христа, рассказывает о Его жизни, о сотворенных Им чудесах, Крестных страданиях и Воскресении.
7. Евангелисты - апостолы, авторы четырёх канонических Евангелий — Матфей, Марк, Лука и Иоанн. Матфей и Иоанн — апостолы от 12, Марк и Лука — апостолы от 70.
8. Эта книга не просто явление культуры,она-основа духовного бытия мира,именно в Библии-книге всех книг-можем найти пути решения таких проблем.как:жизнь и смерть,судьба и душа человека,добро и зло... Хотя она состоит из многих книг,разных по жанру,созданных в разные времена разными людьми,но по сути своей Библия является единой книгой,большой,вечной спутницей жизни многих людей всего мира более двух тысяч лет.Она учит нас,как жить,что можно делать,а чего нельзя;какими надо быть,что есть отрицательным в наших характерах.Именно Библия вдохновляла писателей всех времен и народов,так как много столетий они использовали ее темы,идеи,образы,сюжеты в своих произведениях.
Объяснение:
27. Правове становище феодалів на українських землях в XIV- середини XVI ст.
Феодали. Соціальне і правове становище різних верств феодального класу на українських землях визначалося розмірами їх земельної власності. Починаючи з кінця XIV ст., і протягом майже всього XV ст. на українських землях безперервно збільшувалося велике феодальне землеволодіння. Джерелами зростання земельних володінь польських, литовських та українських феодалів були загарбання земель общини, купівля-продаж земельних маєтків, освоєння пустищ та феодальні земельн Поступово землі общини та пустища, що були загарбані феодалами, переходили у їх власність, яку вони мали змогу передавати у спадщину, продавати та ін. Поряд з цим представники пануючих верств одержували від польського короля і Великого князя Литовського земельн за службу. Жалуваними землями вони володіли у двох формах: тимчасовій — доки виконували службу на користь сюзерена ("на поживенье", "до волі та ласки господарської"), і постійній — з правом передачі своїх володінь у спадщину.
Починаючи з 80-х років XV ст., роздачі земель в умовне володіння стають звичайним явищем на українських землях. Такі роздачі здійснювалися не лише Великим князем Литовським чи польським королем, а й навіть представниками місцевої адміністрації — воєводами і старостами.
Отримавши величезні земельні володіння, феодали намагалися закріпити свої права на ці землі. Якщо у XVI ст. землі роздавалися "до живота", тобто до смерті володаря, то, починаючи з ЗО—50-х років XVI ст., землі вже давалися "до двох животов" (до смерті васала і його сина) і навіть "до трех животов"*.
Як наслідок цього процесу, наприкінці XV — першій половині XVI ст. основні земельні багатства України були зосереджені в руках незначної групи великих феодалів. Головним центром великого землеволодіння в Україні були Волинь і Галичина. Саме на Волині знаходилися володіння князів Заславських, Чарторийських, Вишневецьких. Серед найвпливовіших землевласників Київського воєводства були боярські роди Дашкевичів, Лозків, Тишкевичів, Полозів, в Чернігівщині та Переяславщині — князів Глинських.
Из 3 частей.Это-голова , грудь,брюшко.