Історія людства рясніє війнами. Чи був хоч один день, коли ніде на планеті не точилася війна?
Війни міждержавні і громадянські, локальні і світові, справедливі і загарбницькі. Ще за печерних часів люди воювали за їжу, за зручнішу печеру, за жінку. Пізніше — за іншу здобич, за дорогоцінне каміння, перли і золото, за невільників. Потім загарбували території заради корисних копалин, світового панування...
Різні часи, різні масштаби, різна зброя (від кам'яної сокири до міжконтинентальної ракети) — та лишалася сутність. Адже так чи інакше, війна — це лихо, незалежно від того, визвольна вона чи загарбницька, бо страждають прості люди, плачуть матері і вдови, зростають сиротами діти.
Плаче Ярославна "в Путивлі на валу, на брамі", бо її ладо, князь Ігор повів дружину "на землю половецьку за землю Руську".
Залишається вдовою Горпина Чурай, напівсиротою — її донька Маруся.
Багато горя несли війни. І хоч Україна загарбницьких воїн ніколи не вела, її народ був змушений оборонятися, не легше було тим, хто втрачав найближчих і найдорожчих. Згадайте розділ поеми І. Драча "Ніж у сонці" про божевільну матір, від горя якої навіть Врубелів "Демон" жахнувся. В хаті у неї сиділи собака, кіт і півень, яким вона підносила чарки, називаючи їх іменами синів.
Найбільшим лихом ХХ століття була для України, як і для багатьох інших країн світу Друга світова війна. Активну участь в ній взяли й письменники, воювали вони і словом, і зі зброєю в руках
Дорогий друже!
Мені б дуже хотілося, щоб ти, Діку, став моїм другом. Знаєш, чому? Тому що ти надійний, сміливий, розумний. Ти завжди можеш знайти вихід із найскладнішої ситуації.
Незважаючи на те, що тобі лише п’ятнадцять, ти здійснюєш дорослі вчинки. Ти взяв на себе величезну відповідальність за життя людей і гідно впорався з цим.
Знаю, Діку, як ти переживав, що тобі не вистачало знань, коли у критичній ситуації ти став капітаном. Дуже хотілося тобі до коли ти повторював: «Так, якби на борту «Пілігрима» я знав усе те; що мав знати справжній моряк, скількох нещасть можна було б уникнути» (переклад П. Соколовськогб). Було б добре, якби такі муки совісті періодично з’являлися у кожного з нас. Можливо, тоді люди, більше б думали і не чинили б поганих вчинків.
А ще приємно, Діку, що ти це розумієш, прагнеш знань і сміливо йдеш до поставленої мети. Ти молодець, шо вивчився, став капітаном і виправдав надії містера Велдона і капітана Халла.
Читаючи роман, я весь час думав; «А раптом він зазнається? Почне зневажливо ставитися до всіх?» Діку, ти молодець! Ти витримав! Цього не сталося. Правильно сказав капітан Халл: «Скромність і рішуча вдача — оце і є Дік Сенд!» Ти ніколи не підвів ані містера Велдона, ані капітана Халла, ані нас, твоїх читачів і шанувальників. Хай щастить тобі в усьому!
Твій друг —
тест уже прошел свою проверку