Нещодавно, на літературі , ми вивчали Василя Бикова "Альпійська балада". Я був зачарований історією. Коли я закінчив читати, я був ще більш здивований. Це трагічна історія людського життя під час Другої світової війни. Я бачив справжню велич, силу і красу простих людей у страшні роки війни. Головний герой тікає від концтабору. "Звірі" поїхали на полювання, він переслідувався стаєю навчених собак. Іван повинен був пройти багато, в нього складний шлях до свободи. Знайомство з Джулією. Іван дійсно хотів врятуватись, але не міг, інакше всі б були спіймані. Совість не дозволяла відмовлятися від Джулії, він підтримував її, коли вона була виснажена і втратила віру в ння. Джулія допомагала Іванові, перев'язувати рани. Почуття любові, яке спалахнуло в такий тривожний час додали сили утікачам. Ми бачимо, що справжні люди добрі, щирі і гуманні, навіть коли вони знаходяться в такому становищі...
Юрко
«Він радів, що сьогодні таки проснувся вчасно, що не очікував ні на батька, ні на матір, а подався сам до річки, щоб порибалити» «…Юркові хотілося не йти, а бігти, не мовчати, а співати»
«Про себе Юрко погрожував Тосі якнайстрашніше, він, нарешті, пообіцяв собі розправитися з нею, щоб знала своє місце, щоб не лазила слідом за ним, не втручалася»
«Він демонстративно відвернувся, не бажаючи вступати з нею ні в які розмови… Спочатку Юркові подобалась її увага, але скоро та увага стала йому надокучати й заважати»
«Після того Юрко вже не товаришував із сільськими хлопцями. Чи то вони не приймали його до свого гурту, чи то, як казав Юрко, він не захотів більше з ними знатися. А коли батьки запитували, чому ж Тося не приходить, то відповідав, що дуже йому надокучила, і він її прогнав. Що, мовляв, од неї і слова живого не почуєш, а все дивиться й дивиться на тебе, розкривши рота».
Тося
«Вона, відчуваючи свою провину, зовсім тихо присіла неподалік. Тепер вона й сама була не рада, що прийшла, бо сподівалася на те, що Юрко стріне привітно, а він…»
«А вона, не зважившись повернутись і піти одразу, тепер деталі почувала себе ніяково й пригнічено. Її засмучувало й те, що Юрко нічого не зловив. Якби зловив, то почав би радуватись, і тоді вони б якось помирились».
«Вона з першого ж дня прив’язалась до нього, весь час намагалась бути в його товаристві, не спускала з нього очей». ·
«Випусти… бо вони повмирають без води». ·
«У її вухах стояв отой качин крик, довго ще стояв, навіть тоді, коли вони вийшли з лісу й через городи йшли до хати».
«Вона хотіла податися разом із Юрком, щоб слухати його розповіді про місто, про те, чого їй ніколи не випадало бачити. Коли вона була з Юрком, то здавалося, що на неї падає чарівніше світло його знань, що вона на якийсь час переселяється у той світ, що постає з його розповідей».
«Вона сама ладна була стати тією качкою, сама ладна була попливти з ним, тільки якби, вони пливли… — Пливіть, рідні, пливіть, ненаглядні!.. Що то вона їх посилає на воду, а вони вже не пливуть». ·
«І вона й справді появилась. Стала біля своєї хати й дивилась, як вони сідають у машину. Їй дуже кортіло підійти, але вона не наважувалась»
Объяснение:
Задание 1
a)
program pr;
var
s:string;
c:char;
i:integer;
begin
writeln('Введите имя и фамилию в одной строке');
readln (s);
writeln('Введите заданный символ');
readln (c);
for i:=1 to length(s) do if s[i]=c then writeln ('В строке найден заданный символ');
readln;
end.
б)
program pr;
var
s,n:string;
c:char;
i:integer;
begin
writeln('Введите имя и фамилию в одной строке');
readln (s);
i:=1;
while s[i]<>' ' do i:=i+1;
n:=copy(s,1,i-1);
writeln(n);
readln;
end.
в)
program pr;
var
s,n,f:string;
c:char;
i:integer;
begin
writeln('Введите имя и фамилию в одной строке');
readln (s);
i:=1;
while s[i]<>' ' do i:=i+1;
n:=copy(s,1,i-1);
f:=copy(s,i+1,length(s)-i+1);
writeln(n);
writeln(f);
readln;
end.
Задание2
program pr;
var s:string;
begin
s:='Касіу Ясь канюшыну';
delete (s,7,3);
insert ('Слово которое хотите вставить',s,7);
writeln (s);
readln;
end.