Як би я потрапила на фабрику Віллі Вонка я почала би все розглядати та куштувати .Я не вела би себе погано , і не вимагала всього кращого та смачнішого. Я б дослухувала поради Віллі , бо я не хочу стати гумкою. Я не полізла би у річку з шоколадом. Як би мені дістався золотий білет я була би дуже щаслививою! Може саме мені випала б можливість стати наслідником Віллі Вонка та стати власником фабрики!
Майк Тіві, не дивись дуже багато телевізор. Від нього болять очі. А ще можна стати сліпим. Треба робити перерви. Подивись півгодини, потім зроби перерву на годинку, потім знову подивись, потім знову, потім знову...
Можна как лучший просто я не могу стать на статус умный!
Самае галоўнае, прынцыпы настаўніка:
“Але ў нас з вамі ёсць адна такая рэч, якую нельга адабраць ні ад вас, ні ад мяне. Гэта наша Радзіма. Беражыце яе чэсць, нясіце яе славу наперад.”
Чалавек з такім жыццёвым поглядам не можа быць баязліўцам.
Менавіта ён падказаў аднакласнікам Косці, што напісаць на табакерцы:
“Гэтыя словы як найлепей падыходзілі для ўрачыстасці моманту, і сутнасць іх таксама поўнасцю адпавядала намерам дзесяцікласнікаў. — Радзіму нашу любім і абараняць яе павінны, — значылі ўрачыстыя лацінскія словы.”