это например
Объяснение:
Здравствуйте!
Меня зовут Карпова Екатерина. Я ученица 2 «Б» класса средней школы № 1.
Родилась я, в самое прекрасное время года, когда все на земле просыпается от зимней спячки– это весной.
Я весьма любознательная девочка. Мне интересно знать все. Интересно знать, кто придумал буквы и цифры, посмотреть на другие планеты, узнать, что находится внутри земли и многое-многое другое. Мы с мамой на эту тему даже небольшое стихотворение сочинили:
Мне интересно все на свете этом,
Так многого еще не знаю я,
А так хотелось бы открыть планету,
Но нужно астрономию учить друзья,
Хотелось бы попасть на дно морское,
А может и под землю заглянуть,
Придумать что-то, что, быть может,
всем когда-нибудь.
И чтоб осуществить все это:
Попасть, придумать и открыть-
Стараться буду я дружить с наукой,
И вам советую я с ней дружить.
Я очень люблю животных, а особенно лошадей. Они красивые, умные и благородные. Когда я смотрю на лошадь, мне всегда хочется обнять её, сесть ей на спину и поскакать быстрее ветра.
И именно поэтому мы сделали лошадь из природного материала для участия в областном фестивале творческих работ при Малой академии наук юных исследователей города Караганды.
Я с 4 лет посещаю художественную школу искусств. И с каждым годом мои работы становятся сложнее и интереснее, а самое главное, мне, очень нравится этим заниматься.
За годы обучения в ДШИ мои работы принимали участие во многих городских, областных, республиканских, международных выставках, фестивалях и конкурсах в таких городах как Сарань, Караганда, Алматы, Ташкент, Москва и даже в Германии и Польше.
За занятое первое место в 2011 году в одном из таких конкурсов депутат Мажилиса Парламента Республики Казахстан г-н Шаекин Рауан Михайлович мне подарил телевизор.
Неоднократно становилась лауреатом городских выставок. Также в 2012 году награждена дипломом за занятое 3 место в областном конкурсе-фестивале детского творчества.
В учебе у меня тоже хорошие успехи. Первый класс закончила с отличием. Было трудно? Нет! Было интересно! Хочу окончить школу с золотой медалью. Хочу выучить казахский и английский языки. Как сказал наш Президент Нурсултан Абишевич Назарбаев: «Каждый гражданин Республики Казахстан должен свободно владеть тремя языками». И я, как гражданин Республики Казахстан, хоть еще и маленький, твердо верю в то, что в скором времени я смогу разговаривать на трех языках.
Я стараюсь участвовать во всех школьных конкурсах. И у меня есть определенные успехи. В 2011-2013 годах награждена грамотами за занятые призовые места в конкурсах поделок и рисунков на различные темы, а также за активное участие в других конкурсах. В 2011 году, когда еще училась в первом классе, участвовала в школьном конкурсе чтецов, где заняла первое место и стала лауреатом в городском конкурсе детского творчества.
Свою первую грамоту я, вернее будет сказать наша семья, заработали в 2007 году, когда мне было только два годика, за победу в городском конкурсе художественной самодеятельности.
Также в 2011 году участвовала в областном интеллектуальном конкурсе «Зерек бала» и получила диплом 4 степени.
Когда я была помладше, то мечтала быть Министром, мне хотелось принимать законы.
Потом я хотела стать врачом-хирургом, я даже для этого выучила на казахском языке все части тела и названия некоторых внутренних органов.
Потом я хотела стать ветеринаром – мечтала животным, они же так часто нуждаются в
А теперь я мечтаю стать учителем. У меня большие планы на будущее, но я знаю точно, чтобы стать достойным министром, доктором, учителем – нужно учиться только на отлично. А еще мне мама говорит: «Неважно Катенька, кем ты станешь, главное, чтобы ты стала настоящим ЧЕЛОВЕКОМ!».
Мне всего 7 лет, я учусь во втором классе и у меня есть время решить, кем я стану.
за внимание!
Объяснение:
Найбільшим митцем, скульптором і зодчим Афін був Дедал, нащадок Ерехтея. Про нього розповідали, що він вирізьблював з білосніжного мармуру такі дивні статуї, що вони здавалися живими; здавалось, що статуї Дедала дивляться і рухаються. Багато інструментів винайшов Дедал для своєї роботи; ним були винайдені сокира і свердел. Далеко йшла слава про Дедала.
У цього великого художника був племінник Тал, син його сестри Пердіки. Тал був учнем свого дядька. Вже в ранній юності вражав він усіх своїм талантом і винахідливістю. Можна було передбачити, що Тал далеко перевищить свого вчителя. Дедал заздрив племінникові і вирішив його вбити. Одного разу Дедал стояв з племінником на високому афінському Акрополі біля самого краю скелі. Нікого не було видно кругом. Побачивши, що вони самі, Дедал зіпхнув племінника із скелі. Певний був митець, що його злочин залишиться безкарним. Упавши із скелі, Тал розбився на смерть. Дедал поспішно зійшов з Акрополя, підняв тіло Тала і хотів уже таємно закопати його в землю, але застали Дедала афіняни, коли він копав яму. Злочин Дедала викрито. Ареопаг засудив його до страти.
Рятуючись від смерті, Дедал утік на Кріт до могутнього царя Міноса, сина Зевса і Європи. Мінос охоче прийняв під свій захист великого митця Греції. Багато чудових творів мистецтва виготував Дедал для царя Кріту. Він збудував для нього і знаменитий палац Лабіринт, з такими заплутаними ходами, що, раз увійшовши в нього, неможливо було знайти вихід. У цьому палаці Мінос замкнув сина дружини своєї Пасіфаї, жахливого Мінотавра, потвору з тілом людини і головою бика.
Багато років жив Дедал у Міноса. Не хотів відпускати його цар з Кріту; тільки сам він хотів користуватися мистецтвом великого художника. Немов полоненого, тримав Мінос Дедала на Кріті. Дедал довго думав, як утекти йому, і нарешті знайшов б визволитися з крітської неволі.
— Якщо я не можу, — вигукнув Дедал, — урятуватись від влади Міноса ні сухопуттю, ні морем, то відкрите ж для втечі небо! Ось мій шлях! Усім володіє Мінос, лише повітрям не володіє він!
Взявся до роботи Дедал. Він набрав пер, поскріплював їх лляними нитками й воском і почав виготовляти з них чотири великих крила. Поки Дедал працював, син його Ікар грався біля батька: то ловив він пух, що злітав від подуву вітерця, то м'яв у руках віск. Хлопчик безтурботно грався, його бавила робота батька. Нарешті, Дедал скінчив свою працю; готові були крила. Дедал прив'язав крила за спину, просунув руки в петлі, закріплені на крилах, змахнув ними і плавно піднісся в повітря. З подивом дивився Ікар на батька, який ширяв у повітрі, немов величезний птах. Дедал спустився на землю і сказав синові:
— Слухай, Ікаре, зараз ми полетимо з Кріту. Будь обережний під час льоту. Не спускайся дуже низько до моря, щоб солоні бризки хвиль не змочили твоїх крил. Не піднімайся й близько до сонця: спека може розтопити віск, і розлетяться пера. За мною лети, не відставай від мене.
Батько з сином одягнули крила на руки і легко полинули. Ті, хто бачив, як вони високо летіли над землею, думали, що це два боги несуться в небесній блакиті. Часто обертався Дедал, щоб подивитися, як летить його син. Вони минули вже острови Делос, Парос і летять усе далі й далі.
Швидкий політ бавить Ікара, все сміливіше помахує він крилами. Ікар забув поради батька: він не летить уже слідом за ним. Сильно махнувши крилами, він злетів високо під саме небо, ближче до променистого сонця. Палюче проміння розтопило віск, що скріплював пера крил, повипадали пера і розлетілись далеко в повітрі, гнані вітром. Махнув Ікар руками, але немає на них більше крил. Стрімголов упав він з страшної височини в море й загинув у його хвилях.
Дедал обернувся, дивиться навкруги. Немає Ікара. Голосно почав кликати він сина:
— Ікаре! Ікаре! Де ти? Озвися!
Нема відповіді. Побачив Дедал на морських хвилях пера з крил Ікара і зрозумів, що трапилось. Як зненавидів Дедал своє мистецтво, як зненавидів той день, коли задумав урятуватися з Кріту повітряним шляхом.
А тіло Ікара довго носилося по хвилях моря, яке стало називатися по імені загиблого Ікарійським1. Нарешті, прибили його хвилі до берега острова; там знайшов його Геракл і поховав.
Дедал же летів далі і прилетів, нарешті, в Сицилію. Там він оселився у царя Кокала. Мінос дізнався, де заховався митець, вирушив з великим військом у Сицилію і зажадав, щоб Кокал видав йому Дедала.
Дочки Кокала не хотіли позбутись такого митця, як Дедал. Вони вдалися до хитрощів. Умовили батька погодитись на вимоги Міноса і прийняли його як гостя в палаці. Коли Мінос приймав ванну, дочки Кокала вилили йому на голову котел окропу; помер Мінос у страшних муках. Довго жив Дедал у Сицилії. А останні роки життя провів на батьківщині, в Афінах; там став він родоначальником Дедалідів, славного роду афінських митців.
Тест прошел проверку
ставим +1 к ответу)