Нещодавно на уроці зарубіжної літератури ми вивчали твір В.Бикова «Альпійська балада». Мене відразу захопив сюжет повісті. Коли я дочитала до кінця, була вражена ще більше. Це трагічна історія людського життя під час другої світової війни. Я побачила справжню велич, силу і красу звичайних людей у страшні воєнні часи.
Головний герой утікає з концтабору. «Звірі» вийшли на полювання, його переслідували пащі натренованих собак. Багато довелося пережити Іванові у його нелегкій дорозі на волю. Знайомство із Джулією. Зустріч з голодним божевільним і його загибель. Іван дуже хотів його врятувати, але не міг, бо інакше би усіх зловили. Совість не дозволяла кинути напризволяще Джулію, він ніс її, коли вона була знесилена і втратила віру на порятунок. Джулія перев’язувала рани, що боліли і дошкуляли йому. Почуття кохання, що спалахнуло у такий тривожний час, додало сили утікачам. Ми бачимо, що справжні люди є добрими, щирими і людяними навіть тоді, коли перебувають у нелюдських умовах.
Наприкінці твору вражає самопожертва головного героя. Глибокий сніг ховає Джулію від ворогів. Іван загинув, але своїм вчинком врятував дівчину.
На жаль, твір воєнної тематики перегукується з сьогоденням. На сході країни триває війна. Там також є герої: сміливі, сильні, готові до самопожертви. Вони здатні протистояти долі, готові до важких випробувань.
Объяснение:
14400 г х л
12 г 22,4 л
1. Сначала найдем чистую массу углерода:
m(C)=m(антрациат)*w(C)=15*0,96=14,4 кг
2. Подставив эту массу в уравнение,найдем необходимый объем кислорода для полного сжигания такой массы углерода:
Для полного сжигания 12 г углерода необходимо 22,4 л кислорода, а для 14 400 г х л, откуда
х=14400*22,4/12= 26880 л
3. Зная,что кислорода в воздухе объемная доля составляет 21%,получим необходимый объем воздуха:
26880 л - это 21%, а у л. 100%, откуда
у=26880*100/21=128 000 л или 128 м в кубе
«Закон прогресса, или совершенствования, написан в душе каждого человека и только вследствие заблуждения переносится в историю. Оставаясь личным, этот закон плодотворен и доступен каждому, перенесённый в историю, он делается праздною, пустой болтовнёй, ведущей к оправданию каждой бессмыслицы и фатализма».
Для меня читать Толстого и погружаться в глубину его мыслей - все равно, что нырять на дно океана. Приведенные выше цитаты прекрасны и глубоки каждая сама по себе. Но для того, чтобы полностью постичь мысль автора, необходимо исследовать вышеприведенные изречения в контексте. Во-первых, в первом случае, он употребляет слово "мир", а во-втором "история". Согласитесь, мир и история абсолютно разные вещи. Да и вообще, в первом и втором случаях говорится абсолютно о разных категориях.
А по поводу противоречий, так у меня, например, в течение жизни тоже взгляды меняются иногда на диаметрально противоположные. И если мы вспомним биографию Толстого, то не только взгляды, но и вся его жизнь менялась не раз. Так что ничего удивительного.