У «Пісні про себе» найповніше втілилася ідея братерства, природної рівності всіх людей і органічного злиття індивідуального буття з космосом природного. Важлива тема твору — це сенс людського буття. Вона містить у собі мотиви божественності людського «я», нерозривного зв’язку душі й тіла, еволюції форм життя, рівності всіх живих істот на землі. Поет стверджує, що життя безмежне й між людьми немає кордонів, як немає кордонів між людьми і Всесвітом. Композиція: Поема складається з 52 розділів і є триєдиною за композиційною будовою. «Пісня про себе» не має сюжету в загальноприйнятому значенні. Але вона (як і вся збірка) містить ліричний центр: рух думок, почуттів об’єднує образ ліричного героя. За формою «Пісня про себе» є безсюжетною поемою, що побудована на перевтіленнях ліричного героя в людей, яких він зустрічає на безмежних просторах своєї духовної подорожі. Це звичайні люди, на яких ніхто не звертає уваги, уважаючи їх надто прозаїчними. Однак для Вітмена ці «маленькі» люди — справжні творці життя.
Для любого человека периодически совершать ошибки – это нормально. Ведь не совершает ошибки только тот, кто ничего не делает.
Умение признавать свои ошибки – великое достоинство и великое искусство. Уметь отступить, принять свою ошибку и исправить ее может далеко не каждый. Многие считают, что, признав ошибку, тем самым человек проявляет слабость.
А так ли это на самом деле?
Наверное, каждый человек хоть раз оказывался в ситуации, когда с завидным упорством отстаивал свою точку зрения, хотя и ему самому, и всем окружающим было ясно, что эта позиция ошибочна. Почему же так трудно признать свою ошибку, что мешает это сделать?
Мешает, как нам кажется, избыток гордыни. Но это только кажется, потому что за на самом деле это страх….
Так что признавать свои ошибки это очень хорошая черта, которую имеют не каждый
