По горизонтали:1.Большая скорость, стремительность
4.Предмет мебели, используемый для качания пресса
5.Снаряд для прыжков в высоту
6.Процесс согласования активности мышц тела
8.Свободное движение тела относительно оси вращения
10.Торжественная песня, открывающая соревнования
11.Бег на короткую дистанцию
12.Барьер при прыжках в высоту
13.Легкоатлетическое упражнение
По вертикали:1.Вид легкой атлетики
2.Сооружение для спортивных целей
3.Мероприятие, с целью проверки достижений спортсменов и определение победителя
4.Начальный момент спортивного состязания
7.Спортивные упражнения
9.Спортсмен, занимающийся легкой атлетикой
По горизонтали:
1. быстрота
4. скамейка
5. шест
6. координация
8. мах
10. гимн
11. кросс
12. планка
13. метание
По вертикали:
1. бег
2. стадион
3. соревнование
4. старт
7. прыжки
9. легкоатлет
Объяснение:
Гумані́зм епо́хи Відро́дження, Ренеса́нсний гуманізм, також класи́чний гуманізм — європейський інтелектуальний рух, що є одним з визначальних компонентів Ренесансу як історичної й культурної епохи, основною ідеєю якого було поліпшення людської природи через вивчення античної літератури.
Виник у Флоренції в середині XIV століття, існував до середини XVI століття; з кінця XV століття поширився на Німеччину, Францію, Нідерланди, Англію, і меншою мірою на Австрію, Швейцарію, Іспанію, Португалію, Польщу, Моравію, Богемію, Угорщину, Хорватію та інші країни.
Зародження гуманізму пов'язують з іменем поета й мислителя Франческо Петрарки (1304–1374). Гуманізм був насамперед тницьким рухом, що надавав першочергового значення літературі. Гуманістична освіта, на думку гуманістів, мала сприяти всебічному розвиткові особистості: знання мали поєднуватися з чеснотами, правдивий зміст з довершеною мовною формою, тож центральну роль в гуманістичній освіті мали відігравати літературознавство й мовознавство.
Важливою ознакою гуманізму епохи Відродження було відчуття приналежності до справді нової епохи, потреба відмежуватися від минулих століть. Це минуле, яке у той час почали називати Середньовіччям, відкидалося представниками гуманізму, як меншовартісне у порівнянні з античною епохою, яку гуманісти сприймали за взірець і бажану норму для всіх сфер людської діяльності. Чи не найголовнішою метою гуманістів було відродження прямого культурного зв'язку з античністю. Звідси випливала вимога до орієнтації на автентичні античні джерела, що знайшла своє лаконічне визначення в латинському вислові ad fontes (тобто «до джерел»).
Зміст
