Сергей Есенин "Восход солнца"
Лучи солнышка высоко
Отразили в небе свет. (высоко - наречие)
А. А. Фет "Осень"
Молчит стыдливая печаль,
Лишь вызывающее слышно,
И, замирающей так пышно,
Ей ничего уже не жаль. ( пышно - наречие)
Сергей Есенин "Ночь"
Ласкаясь, шепчется река.
И тихо слышится над нею
Веселый шелест тростника. (тихо - наречие)
Сергей Есенин "Весенний вечер"
Слушает ласково песни глубокие
С запада розовой лентой заря. (ласково - наречие)
Михаил Лермонтов "Бородино"
Мы долго молча отступали. (долго - наречие)
Сергей Есенине "Зима"
Как на крыльях прилетела
Невидимо вдруг она. (невидимо - наречие)
Некрасов "Зеленый шум"
Как облако: все зелено,
И воздух, и вода! (зелено - наречие)
Некрасов "Перед дождем"
Ель надломленная стонет,
Глухо шепчет темный лес. (глухо - наречие).
Какие нашла, думаю сойдут.
Срібний ліс потону у сніжному океані, що так і нагортає на нього кожного дня сиві хвилі метелиці. А коли ще й вітер почне сердитися, то крижані, свинцеві гребні ніби ланцюги сковують кожний порух гілочок. Так і стоїть ліс понурий і холодний. Майже всі пташки покинили його у самоті. Але щоранку він має розраду - малі снігурі немов маленькі сонечка, пробуджують сонні дерева. Вони безустанно ллють свій радісний дзвенькіт і струшують з дерев перлові прекраси, що ніби маленькі намистинки сіються на сріблясий килим.
