1.Якщо буде альтернативна вартість вибору Миколи, якщо він обере 2-й варіант у цьому році?
что-то не так с вопросом...
2. Який варіант є економічно найвигіднішим?
а) через 3 роки
1 вариант - 3года =36месяцев за 36месяцев минус два месяца обучения Коля заработает: (36-2)*400-600(за обучение)=13000грн.
2 вариант Коля ничего не заработает, только потратит 3000грн на обучение
3 вариант 2400*3года=7200грн
ОТВЕТ: выгоднее 1 вариант
б) через 10 років
1 вариант - 10лет =120месяцев за 120месяцев минус два месяца обучения Коля заработает: (120-2)*400-600(за обучение)=46600грн.
2 вариант после трех лет обучения Коля будет зарабатывать 600грн в месяц. вычтем из этого дохода 3 тыс за обучение:
(10-3)*12мес*600-3000= 47400грн
3 вариант
2400*10лет=24000грн
Выгоднее 2 вариант
1). Общество ежедневно решает три основные проблемы:
-Что, какие товары и услуги должны быть произведены и в каком количестве?
-Как, каким образом эти товары и услуги должны быть произведены?
-Для кого должны быть произведены товары и услуги.
2). Целью общественного производства является обеспечение людей экономическими благами - это предметы или явления, которые в силу своих свойств удовлетворять общественные потребности либо как средства производства, либо как предметы потребления. Часть благ, предоставляемых природой в неограниченном количестве, получила название неэкономических(даровых). Другие блага либо предоставляются природой в ограниченном количестве, либо целенаправленно создаются людьми, так как в естественной природе не существуют. Эти блага обладают ценностью и называются экономическими. В политической экономике факторы производства разделяются на личные - рабочая сила – совокупность физических и умственных людей, которые необходимы для осуществления производственного процесса и вещественные – средства производства – это материальные ресурсы, используемые людьми при создании экономических благ.
ответ: незрозумілий
Объяснение:Системні недоліки української енергетики в опалювальний сезон 2014/2015 рр.стали подвійним ударом для споживачів енергоресурсів. Не тільки через війну дисбаланс в енергосистемі між виробництвом електроенергії і попитом досяг критичного рівня. Війна на Сході України і окупація Криму кристалізували проблеми, які не вирішувалися десятиліттями і врешті-решт знову призвели до віялових відключень споживачів електроенергії. На цьому тлі на енергоринку України починає розгортатися криза неплатежів.
Проблеми з поставками енергетичного палива становлять загрозу енергетичній безпеці країни давно. Розгнівані шахтарі під будівлею уряду України 28 січня підтвердили це. Їм все одно, хто винен у їх запрограмованому безробітті-коаліція, парламент, уряд, олігархи. Вони за своє, за те, що їх турбує.
Але боляче не тільки шахтарям-всій країні. І через стан сучасної енергетики теж. Сьогоднішню ситуацію можна порівняти з початком 90-х років минулого століття, коли енергосистема України через тотальну кризу неплатежів перебувала на межі розвалу. Хоча вугільні об'єднання тоді (і ще минулого року) отримували мільярдні державні дотації, а імпортований природний газ, у тому числі для енергогенерації, коштував на порядок дешевше. А структурні диспропорції електроенергетичного балансу України нівелювалися паралельною роботою з енергосистемою на той час.
Сьогодні сприйняття та усвідомлення українським суспільством ситуації в енергетиці країни, зокрема в електроенергетиці, кардинально змінюється. Стає зрозуміло, що енергосистема України знову на межі розбалансування. Але і надзвичайний стан в енергетиці не може тривати нескінченно. Зрештою, в процесі реформ структурні диспропорції енергетичного балансу країни повинні бути усунені.