U = 10·cos (2·10³·π·t), C = 2,6·10⁻⁸ Ф
ω = 2·10³·π рад/с
Период электромагнитных колебаний: T = 2π/ω = 2π/2·10³·π = 10⁻³ с.
ω = 1/√((LC)
Индуктивность контура: L = 1/(ω²C) = 1/((2·10³·π)²·2,6·10⁻⁸) ≈ 10⁻³ Гн
Максимальная энергия электрического поля:
Eэ = (C·Umax²)/2 = (2,6·10⁻⁸·10²)/2 = 1,3·10⁻⁶ Дж.
Максимальная энергия магнитного поля:
Eм = Eэ = 1,3·10⁻⁶ Дж.
Eм = (L·Imax²)/2
Амплитуда тока: Imax = √(2·Eм/L) = √(2·1,3·10⁻⁶/10⁻³) ≈ 0,05 А.
Зависимость силы тока от времени: I = Imax·sin (2·10³·π·t) = 0,05·sin (2·10³·π·t).
Перший офіційно зареєстрований абсолютний рекорд швидкості — 63,149 км/год — встановив 18 грудня 1898 граф Гастон де Шасслу-Лоба на електромобілі «Жанто» конструкції Шарля Жанто на дистанції 1 км [1].
100-кілометровий рубіж першим переступив 29 квітня 1899 бельгієць К. Женатці, який на електромобілі власної конструкції La Jamais Contente з потужністю двигуна 68 к.с. розвинув швидкість 105,882 км/год.
200-кілометровий рубіж швидкості був досягнутий в 1911 році гонщиком Р. Бурманом. На автомобілі фірми «Бенц» він показав 228,04 км/год.
300-кілометрова швидкість вперше була досягнута Х. О. Д. Сігревой в 1927 р.. На автомобілі «Санбім» він показав 327,89 км/год