Невагомість (англ. weightlessness) — стан тіла, при якому відсутня внутрішня напруга, зумовлена силою тяжіння. Хоча термін нульова гравітація часто використовується як синонім, невагомість на орбіті не є результатом відсутності сили тяжіння чи навіть її значного зменшення (фактично, сила тяжіння Землі на висоті 100 км тільки на 3 % менша, ніж на поверхні). Причина невагомості полягає в тому, що сила тяжіння надає тілу та його опорі однакове прискорення. Цей висновок істинний для всіх тіл, які рухаються тільки під дією сили тяжіння, тобто перебувають у вільному падінні.
Вплив невагомості на здоров'я людини
Після появи космічних станцій, на яких люди можуть жити протягом довгих проміжків часу, було продемонстровано, що перебування у невагомості має деякі шкідливі наслідки на здоров'я людини. Хоча люди добре адаптуються до фізичних умов на поверхні Землі, але після тривалого періоду перебування у невагомості різні фізіологічні системи починають змінюватися і атрофуватися. Ці зміни є зазвичай тимчасовими, але вони можуть призвести до серйозніших хвороб.
Під час перших годин у стані невагомості приблизно 45 % усіх людей зазнають симптомів синдрому космічної адаптації (СКА), відомого також як космічна хвороба. До ознак космічної хвороби належать нудота і блювота, запаморочення, головний біль, летаргія або повне нездужання. Перший випадок СКА був повідомлений космонавтом Германом Титовим 1961 року. Тривалість космічної хвороби змінюється, але не було зафіксовано випадків, коли вона тривала більше 72 годин.
Найзначніший негативний вплив від довгострокової невагомості — м'язова атрофія та погіршення кістяка. Ці ефекти можливо мінімізувати шляхом здійснення спеціальних вправ. Іншими істотними наслідками є перерозподіл рідин у тілі, уповільнення серцево-судинної системи, зменшення виробництва еритроцитів, порушення рівноваги та ослаблення імунної системи. Менш небезпечними наслідками, що зникають після повернення на Землю, є втрата маси тіла, носова гіперемія, порушення сну, надлишкове скупчення газів у кишечнику та набряклість обличчя.
Багато які з ускладнень, викликаних невагомістю, схожі на ознаки старіння. Вчені вважають, що дослідження згубного впливу невагомості може мати користь для медицини, наприклад, можливе лікування остеопорозу та покращене медичне піклування про старих людей, прикутих до ліжка.
Ефекти на нелюдських організмах
Російські вчен ігали відмінності між тарганами, народженими у космосі, та їхніми земними родичами. Вирощені у космосі таргани росли швидше і також були більшими та сильнішими.
Яйця домашньої птиці, які були запліднені у мікрогравітації, дуже рідко розвивалися належним чином.
История воздухоплавания — Идея подняться на воздух и, освободясь от оков тяжести, воспользоваться громадным воздушным океаном, как путём сообщения, очень стара. Ещё с глубокой древности начались попытки, хотя большей частью тщетные, плавать по воздушному океану. По преданию, Беллерофонт, летая, поднялся до вершины Олимпа; Архип Тарентский приготовил голубя, который носился в воздухе с механического при
По сообщению французского миссионера Бассу, в Пекине, при вступлении на престол китайского императора Фо-киена в 1306 г. , на воздух поднялся воздушный шар. Позже, Баттиста Данти в Перуджии, затем бенедиктинский монах Оливер Мальмесбури, равно как португалец Гусман строили летательные машины. Иезуит Франсис Лана после сочинения Галльени, «L’art de naviguer dans l’air», устроил уже в 1686 г. громадный шар из жести, из которого выкачан был воздух; он выдавал это при за настоящий воздушный корабль. Только когда братья Монголфьеры устроили аэростат и когда первый такой шар, наполненный нагретым воздухом, поднялся 5 июня 1783 г. в Аннонэ, а второй, устроенный профессором Шарлем и наполненный водородом, поднялся 27 августа 1783 г. , открылся путь к осуществлению настоящего воздухоплавания.
В июне 1783 г. французы — братья Жозеф и Этьен Монгольфье соорудили воздушный шар — аэростат. Они наполнили его теплым воздухом, а в прикрепленную к нему корзину посадили петуха и барана. Шар поднялся в небо и затем благополучно приземлился. Убедившись, что подъем в воздух не грозит опасностью, стали летать на воздушных шарах и люди.
Первый такой полет совершили в ноябре 1783 г. французы Пилатр де Розье и д'Арланд. Шар продержался в воздухе 25 мин. Началась эра воздухоплавания. Первые полеты на аэростатах были развлекательными. Потом воздушные шары стали применять для научных и военных целей. Русский химик Д. И. Менделеев воспользовался воздушным шаром для наблюдения солнечного затмения над облаками. Однако аэростат летел не туда, куда нужно было воздушным путешественникам, а куда нес его ветер. Поэтому воздухоплавателей не оставляла мысль сделать полет управляемым. Французский изобретатель А. Жиффар построил в 1852 г. сигарообразный аэростат — дирижабль с воздушным рулем и гребным винтом, приводившимся во вращение небольшой паровой машиной. Дирижабли, к сожалению, были громоздки, неуклюжи и тихоходны. Поэтому их вытеснили другие летательные аппараты — самолеты и вертолеты.
Аэростаты и сейчас используют для научных целей. При современных шаров-зондов и аэростатов, поднимающихся с автоматическими приборами и радиостанциями на 30— 40 км, ученые исследуют атмосферу Земли. Используют аэростаты и как стартовые площадки для запуска метеорологических ракет и для подъема телескопов. Для подъема аэростата вместо нагретого воздуха можно использовать газы, которые легче воздуха, например водород или гелий. В последнее время снова возродился интерес к использованию дирижаблей. Внимание привлекают их экономичность и большая грузоподъемность. Например, дирижабль «Урал-3» работает как подъемный кран. Он может доставлять грузы массой до 500 кг. Наши конструкторы проектируют дирижабли грузоподъемностью 30 т и более. Незаменимыми оказались дирижабли и в космических исследованиях. В 1985 г. автоматические межпланетные станции «Вега-1» и «Вега-2» оставили в атмосфере планеты Венера аэростаты, оснащенные научными приборами.
Невагомість (англ. weightlessness) — стан тіла, при якому відсутня внутрішня напруга, зумовлена силою тяжіння. Хоча термін нульова гравітація часто використовується як синонім, невагомість на орбіті не є результатом відсутності сили тяжіння чи навіть її значного зменшення (фактично, сила тяжіння Землі на висоті 100 км тільки на 3 % менша, ніж на поверхні). Причина невагомості полягає в тому, що сила тяжіння надає тілу та його опорі однакове прискорення. Цей висновок істинний для всіх тіл, які рухаються тільки під дією сили тяжіння, тобто перебувають у вільному падінні.
Вплив невагомості на здоров'я людини
Після появи космічних станцій, на яких люди можуть жити протягом довгих проміжків часу, було продемонстровано, що перебування у невагомості має деякі шкідливі наслідки на здоров'я людини. Хоча люди добре адаптуються до фізичних умов на поверхні Землі, але після тривалого періоду перебування у невагомості різні фізіологічні системи починають змінюватися і атрофуватися. Ці зміни є зазвичай тимчасовими, але вони можуть призвести до серйозніших хвороб.
Під час перших годин у стані невагомості приблизно 45 % усіх людей зазнають симптомів синдрому космічної адаптації (СКА), відомого також як космічна хвороба. До ознак космічної хвороби належать нудота і блювота, запаморочення, головний біль, летаргія або повне нездужання. Перший випадок СКА був повідомлений космонавтом Германом Титовим 1961 року. Тривалість космічної хвороби змінюється, але не було зафіксовано випадків, коли вона тривала більше 72 годин.
Найзначніший негативний вплив від довгострокової невагомості — м'язова атрофія та погіршення кістяка. Ці ефекти можливо мінімізувати шляхом здійснення спеціальних вправ. Іншими істотними наслідками є перерозподіл рідин у тілі, уповільнення серцево-судинної системи, зменшення виробництва еритроцитів, порушення рівноваги та ослаблення імунної системи. Менш небезпечними наслідками, що зникають після повернення на Землю, є втрата маси тіла, носова гіперемія, порушення сну, надлишкове скупчення газів у кишечнику та набряклість обличчя.
Багато які з ускладнень, викликаних невагомістю, схожі на ознаки старіння. Вчені вважають, що дослідження згубного впливу невагомості може мати користь для медицини, наприклад, можливе лікування остеопорозу та покращене медичне піклування про старих людей, прикутих до ліжка.
Ефекти на нелюдських організмах
Російські вчен ігали відмінності між тарганами, народженими у космосі, та їхніми земними родичами. Вирощені у космосі таргани росли швидше і також були більшими та сильнішими.
Яйця домашньої птиці, які були запліднені у мікрогравітації, дуже рідко розвивалися належним чином.
Объяснение:
вроде так