Двигун внутрішнього згоряння — тип двигуна, теплова машина, в якій хімічна енергія палива, що згоряє в робочій зоні, перетворюється на механічну роботу. ККД = 10-42%.
Назва двигуна внутрішнього згоряння пов'язана з тим, що, на відміну від парової машини, горіння відбувається в закритій камері, в яку спеціально сконструйованими системами подається рідке або газоподібне паливо та повітря, кисень у складі якого, виконує роль окисника. Гарячі гази, що утворюються при згорянні палива, створюють значний тиск, енергія якого перетворюється у механічну роботу.
ДВЗ класифікують:
- за призначенням: транспортні, стаціонарні, спеціальні;
- за видом палива, що застосовується: газові, легкі рідкі (бензин, зріджений газ), важкі рідкі (дизельне паливо, суднові мазути);
- за утворення горючої суміші: зовнішні (карбюратор, інжектор), внутрішні (в циліндрі ДВЗ);
- за робочим об’ємом порожнин для згорання палива та масово-габаритним показниках: легкі, середні, важкі, спеціальні.
Існують такі види ДВЗ:
- поршневі двигуни, в яких камерою згоряння слугує циліндр, а зворотно-поступальне переміщення поршнів перетворюється за до кривошипно-шатунного механізму в обертовий рух корінного валу;
- газова турбіна, в якій кінетична енергія палива, що згорає, за до клиноподібних лопаток перетворюється в обертовий рух вала ротора;
- роторно-поршневі двигуни, в яких перетворення теплової енергії палива, що згорає, відбувається за рахунок обертання робочими газами ротора спеціального профілю, наприклад, двигун Ф. Ванкеля.
Испаре́ние — процесс фазового перехода вещества из жидкого состояния в парообразное или газообразное, происходящий на поверхности вещества. Процесс испарения является обратным процессу конденсации (переход из парообразного состояния в жидкое). При испарении с поверхности жидкости или твёрдого тела вылетают (отрываются) частицы (молекулы, атомы), при этом их кинетическая энергия должна быть достаточна для совершения работы, необходимой для преодоления сил притяжения со стороны других молекул жидкости.
