Международная система единиц,[1] СИ (фр. Le Système International d’Unités, SI) — система единиц физических величин, современный вариант метрической системы. СИ является наиболее широко используемой системой единиц в мире — как в повседневной жизни, так и в науке и технике. В настоящее время СИ принята в качестве основной системы единиц большинством стран мира и почти всегда используется в области техники, даже в тех странах, в которых в повседневной жизни используются традиционные единицы. В этих немногих странах (например, в США) определения традиционных единиц были изменены таким образом, чтобы связать их фиксированными коэффициентами с соответствующими единицами СИ.
Полное официальное описание СИ вместе с её толкованием содержится в действующей редакции Брошюры СИ (фр. Brochure SI, англ. The SI Brochure) и в дополнении к ней, опубликованных Международным бюро мер и весов (МБМВ) и представленных на сайте МБМВ[2]. Брошюра СИ издаётся с 1970 года, с 1985 года выходит на французском и английском языках, переведена также на ряд других языков, однако официальным считается текст только на французском языке.
Объяснение:
електричному колі кожний елемент – і джерело, і провід, і приймачі мають певний електричний опір.
Зобразимо схему найпростішого електричного кола з врахуванням опорів всіх його елементів.
Простейшая цепь со всеми сопрЧерез всі послідовно з’єднані елементи кола протікає один і той же струм І. Величина цього струму прямо пропорційна електрорушійній силі джерела і зворотно пропорційна загальному опору кола
, де
R дж – опір джерела;
R п – опір проводів;
R н – опір навантаження (приймача);
R зовн = R п + R н – загальний опір зовнішнього кола.
Ця формула є виразом закону Ома для замкнутого електричного кола. Її можна записати в іншому вигляді:
E = IR дж + IR п + IR н = IR дж + IR зовн.
Частина електрорушійної сили, що витрачається на здолання внутрішнього опору джерела називається падінням (втратою) напруги в джерелі DU дж = IR дж.
Друга частина ЕРС витрачається на здолання опору зовнішнього кола і називається напругою на клемах джерела (генератора) U дж = E – IR дж = E – DU дж.
При зменшенні зовнішнього опору R зовн струм І в колі збільшується, падіння напруги в джерелі збільшується і тому напруга на клемах джерела зменшується.
Залежність U дж (І) називається зовнішньою характеристикою джерела.
Внеш х-каВигляд зовнішньої характеристики джерела:
Як правило R дж << R зовн і, тому допустимо вважати U дж » Е.
Якщо джерело з’єднане з навантаженням лінією передачі (проводами), то при проходженні струму в ній втрачається частина напруги DU п = IR п. Тому напруга U н на клемах навантаження менша за напругу на клемах джерела на величину DU п
U н = U дж – DU п = Е – І (R дж + R п).
Лінії електропередачі, як правило, виконують мідними алюмінієвими і рідше сталевими проводами.
Опір металевого провідника залежить від його довжини l, площі поперечного перетину S і електропровідних можливостей металу – , де
l – довжина провідника [м];
S – площа поперечного перетину [мм2]
r – питомий опір [].
Наприклад: r міді = 0,0175 ;
r алюмінію = 0,029 ;
r сталі = 0,13 – 0,25 .
Величина зворотна питомому опору g = 1/r – питома провідність [()–1].
Опір металевого провідника залежить також від температури. При підвищені температури опір збільшується. Приблизно ця залежність визначається формулою
R q2 = R q1 [1 + a(q2° – q1°)], де
R q1 і R q2 – опір відповідно при температурах q1°С і q2°С;
a – температурний коефіцієнт для інтервалу 0° ¸ 100°.
Наприклад: a міді = 0,004 град–1;
a алюмінію = 0,004 град–1;
a сталі = 0,006 град–1.
Объяснение:
