Пусть H1- высота сосуда, S1 - площадь первого сосуда, V1 - объем;
H2- Высота второго сосуда, S2- площадь второго сосуда, V2 - объем;
Объяснение:
1. Масса жидкости в первом сосуде m1=V1*ro=H1*S1*ro
ro- плотность воды = 1000 кг/м^3.
Масса жидкости во втором сосуде m2=V2*ro=H2*S2*ro
Вес жидкости в первом сосуде P1=m1*g=H1*S1*ro*g
Вес жидкости во втором сосуде P2=m2*g=H2*S2*ro*g
2. Давление на дно сосуда
давление - вес / на площадь, тогда
Давление в первом сосуде p1=P1/S1 = (H1*S1*ro*g)/S1 = H1*ro*g
Давление во втором сосуде p2=P2/S2=(H2*S2*ro*g)/S2=H2*ro*g
Тогда, p1=0.31 (метра)*9.8*1000=3038 Па = 3,038 кПа
p2=0.09 * 9.8*1000=882 Па = 0.882 кПа
Давление на дно в первом сосуде больше на 2.156 кПа
Невагомість (англ. weightlessness) — стан тіла, при якому відсутня внутрішня напруга, зумовлена силою тяжіння. Хоча термін нульова гравітація часто використовується як синонім, невагомість на орбіті не є результатом відсутності сили тяжіння чи навіть її значного зменшення (фактично, сила тяжіння Землі на висоті 100 км тільки на 3 % менша, ніж на поверхні). Причина невагомості полягає в тому, що сила тяжіння надає тілу та його опорі однакове прискорення. Цей висновок істинний для всіх тіл, які рухаються тільки під дією сили тяжіння, тобто перебувають у вільному падінні.
Вплив невагомості на здоров'я людини
Після появи космічних станцій, на яких люди можуть жити протягом довгих проміжків часу, було продемонстровано, що перебування у невагомості має деякі шкідливі наслідки на здоров'я людини. Хоча люди добре адаптуються до фізичних умов на поверхні Землі, але після тривалого періоду перебування у невагомості різні фізіологічні системи починають змінюватися і атрофуватися. Ці зміни є зазвичай тимчасовими, але вони можуть призвести до серйозніших хвороб.
Під час перших годин у стані невагомості приблизно 45 % усіх людей зазнають симптомів синдрому космічної адаптації (СКА), відомого також як космічна хвороба. До ознак космічної хвороби належать нудота і блювота, запаморочення, головний біль, летаргія або повне нездужання. Перший випадок СКА був повідомлений космонавтом Германом Титовим 1961 року. Тривалість космічної хвороби змінюється, але не було зафіксовано випадків, коли вона тривала більше 72 годин.
Найзначніший негативний вплив від довгострокової невагомості — м'язова атрофія та погіршення кістяка. Ці ефекти можливо мінімізувати шляхом здійснення спеціальних вправ. Іншими істотними наслідками є перерозподіл рідин у тілі, уповільнення серцево-судинної системи, зменшення виробництва еритроцитів, порушення рівноваги та ослаблення імунної системи. Менш небезпечними наслідками, що зникають після повернення на Землю, є втрата маси тіла, носова гіперемія, порушення сну, надлишкове скупчення газів у кишечнику та набряклість обличчя.
Багато які з ускладнень, викликаних невагомістю, схожі на ознаки старіння. Вчені вважають, що дослідження згубного впливу невагомості може мати користь для медицини, наприклад, можливе лікування остеопорозу та покращене медичне піклування про старих людей, прикутих до ліжка.
Ефекти на нелюдських організмах
Російські вчен ігали відмінності між тарганами, народженими у космосі, та їхніми земними родичами. Вирощені у космосі таргани росли швидше і також були більшими та сильнішими.
Яйця домашньої птиці, які були запліднені у мікрогравітації, дуже рідко розвивалися належним чином.
Объяснение:
вроде так
