Объяснение:
Географічне положення материка обумовлює надходження великої кількість сонячної радіації впродовж року. Південна Америка – найвологіший материк земної кулі. Пасатна циркуляція та вплив теплих Бразильської та Ґвіанської течій – основні передумови того, що середня річна кількість опадів на континенті приблизно вдвічі більша, ніж на будь-якому іншому материку. Разом із тим, холодна Перуанська течія та область підвищеного атмосферного тиску роблять частину західного узбережжя (пустеля Атакама) найпосушливішою територією не тільки Південної Америки, а й усієї земної кулі. Суттєвий вплив на формування клімату материка має рельєф. Анди – найдовша гірська система на Землі – є перешкодою для проникнення сухих прохолодних тихоокеанських повітряних мас. Тут сформувався високогірний тип клімату. Рівнини на сході, навпаки, дають змогу майже безперешкодно проникати з Атлантики теплим і вологим повітряним масам вглиб материка.
Эпохи горообразования - промежутки в истории Земли, характеризующиеся интенсивными тектоническими движениями, в результате которых происходило смятие слоев горных пород в складки, образование разломов в земной коре, формировались горы:
Байкальская (Протерозойская и Палеозойская эры);
- Каледонская, Герцинская (Палеозойская эра);
- Киммерийская (Мезозойская эра);
- Альпийская (Кайнозойская эра).
Горы, возникшие в геологически недавние эпохи горообразования, имеют резко расчлененный рельеф, большую высоту; более древние горы - снижены, разрушены, иногда уничтожены полностью.
Эпохи горообразования - периоды, когда на месте гор появлялись низкие равнины, неоднократно повторялись в истории Земли. И каждый раз они сменялись эпохами роста континентов, вздыманием гор, отступанием морей. Вершины растущих гор достигали холодных слоев атмосферы, где выпавшие на них осадки замерзали – начиналось оледенение, распространявшееся затем на равнину. Так происходило горообразование сменявшееся понижением рельефа.
Эпохи горообразования и последующего за ним выравнивания составляют глобальный цикл, т.е. цикл, характерный для всей планеты. Считается, что Земля пережила несколько таких циклов средней продолжительностью около 200 миллионов лет каждый. Сейчас на планете конец альпийской эпохи горообразования, когда активные недра все еще не дают успокоиться земной поверхности.
