1)Назовите основные формы рельефа.
Равнины, низменности, горные хребты, горные страны, нагорья, плато.
2) По картам атласа определите, какие формы рельефа преобладают на территории нашей страны.
На территории России преобладает рельеф равнин.
3)С каких карт можно составить характеристику рельефа, объяснить его происхождение?
Физико-географической, геологической, тектонической.
4. Какое значение имеет рельеф для других компонентов природы, для жизни и деятельности человека?
Рельеф оказывает значительное влияние на другие компоненты природы. К примеру, горный рельеф значительно сказывается на климате. Температура и влажность на противоположных склонах может сильно отличаться. Так же нельзя сравнивать почвы и растительность равнин и гор, расположенных в одной и той же местности. Для равнинных территорий, как правило, характерна широтная зональность. Смены природных компонентов в горах подчиняется законам высотной поясности. Сильно расчленённый рельеф негативно сказывается на жизни и хозяйственной деятельности человека. Возникают сложности с ведением сельского хозяйства, постройкой городов и транспортных путей. На больших высотах люди и вовсе не селятся.
Объяснение:
У 1769 р. з Лондона вийшла експедиційна барка «Індевор» («Зусилля») з метою за проходженням Венери через Сонце. Її керівником призначили капітана Кука, який разом з астрономом Ч. Гріном повинен був займатися дослідженнями на острові Таїті. В січні 1769 р. вони обігнули мис Горн і досягли берегів Таїті. Кук висадив на острові астрономів та зайнявся дослідженням архіпелагу, попутно відкрив острова Товариства. Вирушив на пошуки Нової Землі, баченої Тасманом у 1642 р., у жовтні підійшов до східних берегів Нової Зеландії. Більше трьох місяців плавав Кук уздовж її берегів і переконався, що це два великих острови, розділених протокою (пізніше отримала його ім'я). Неприязнь місцевих жителів не дозволила йому проникнути вглиб островів.
Далі він попрямував до берегів Австралії. В 1770 р. наблизився до невідомого східного берега Австралійського материка (в той час називався Новою Голландією). До серпня цього ж року Кук досяг його північного краю. Всьому східному узбережжю материка він дав назву Новий Південний Уельс, а Австралію оголосив власністю Англії. Кук першим досліджував і наніс на карту близько 4 тис. км її східного узбережжя і майже весь ( 2300 км) відкритий ним Великий Бар'єрний риф.
На материку Кук побачив дивних тварин із довгими ногами і сильним хвостом. Ці тварини пересувалися стрибками. Коли Кук запитав у місцевих жителів, як називаються ці тварини, ті відповіли «не розуміємо», що на мові аборигенів звучало як «кангаро». Так і з'явилася назва — кенгуру.
Кенгуру.JPEG
Через протоку Торреса Кук пройшов до острова Ява і, обігнувши мис Доброї Надії, 13 липня 1771 р. повернувся додому, втративши через тропічну лихоманку 31 людини. Завдяки розробленій ним дієті ніхто з команди не хворів на цингу. Перше кругосвітнє плавання Кука тривало трохи більше трьох років, після якого йому присвоїли звання капітана I ранга.
Друга навколосвітня подорож Дж. Кука
Під час першої кругосвітньої експедиції Куку не вдалося виявити на південь від Австралії великий Південний материк. Щоб остаточно з'ясувати, чи існує чи ні цей материк, англійський уряд спорядив нову експедицію під командуванням капітана Кука у складі двох кораблів — «Резольюшен» («Рішення») та «Адвенчер» («Пригода»).
Із Англії кораблі вийшли у 1772 р. Досягнувши мису Доброї Надії, вони попрямували на південь. Незабаром похолодало, стали зустрічатися плавучі льоди, з'явився туман. Зустрівши суцільне крижане поле, Кук змушений був повернути на схід. Після численних спроб пробитися на південь Кук повернув на північ. Він дійшов до твердого переконання, що великої землі біля Південного полюса не існує. Це помилковий висновок було спростовано лише у XIX ст. мореплавцями Беллінсгаузеном і Лазаревим.
Резолюшн и Эдвенчур в заливе Матавай (Таити). Картина. Автор. Уильям Ходжес, 1776.jpg
«Резолюшен» і «Адвенчер» у затоці Матавай (Таїті). Картина. Автор: Вільям Ходжес, 1776
Плаваючи в Тихому океані, Кук знову відвідав острів Таїті, який входить до архіпелагу Товариства, відкрив багато нових островів, в тому числі Нової Каледонії. Друге плавання Кука тривало 3 роки та 18 днів.
Третя навколосвітня подорож Дж. Кука
Через деякий час Кук прийняв пропозицію стати на чолі нової експедиції, яка повинна була пройти з Тихого океану до Атлантичного уздовж берегів Північної Америки. У 1776 р. на судні «Резольюшен» і новому кораблі «Діскавері» («Відкриття») він вирушив у третю та останню подорож.
Довгий час кораблі плавали тропічною частиною Тихого океану. Там вдалося відкрити кілька нових островів. Потім Кук попрямував на північ. Незабаром із кораблів знову помітили землю. Це були невідомі тоді Гавайські острови.
Острів'яни зустріли англійців дружелюбно: вони принесли багато фруктів, їстівного коріння, пригнали свиней, допомагали матросам наливати бочки прісною водою і вантажити їх до шлюпок. Учені — члени експедиції — вирушали для своїх досліджень углиб островів.
Від Гавайських островів кораблі взяли курс на схід, до берегів Америки, а потім пішли вздовж них на північ. Експедиція вийшла через Берінгову протоку до Північного Льодовитого океану та натрапила на суцільні плавучі льоди. Кук вирішив повернутися на зимівлю до Гавайських островів. На цей раз англійці не порозумілися з місцевим населенням і накликали гавайців проти себе. У запеклій сутичці капітан Кук був убитий.
«Гибель капитана Кука». Картина кисти Шона Лайнхэна.jpg
«Загибель капітана Кука». Картина Шона Лайнхена
Подорожі Джеймса Кука надали багато нового для розвитку науки про Землю. Він проник далі за своїх попередників у південні широти. У його експедиціях брали участь вчені-натуралісти, які зібрали різноманітний науковий матеріал про природу і населення численних відкритих ним островів. Його плавання цінні для розвитку географічної науки тим, що вони уточнили знання про південні частини Атлантичного, Індійського і Тихого океанів
Объяснение:
В настоящее время хозяйственная деятельность ведется абсолютно во всех природных зонах, а масштаб влияния деятельности человека на ландшафты стал таковым, что природные зоны превратились, по сути, в природно-хозяйственные