ответответ дан marishaevcen
Подзе́мные во́ды — воды, находящиеся в толще горных пород верхней части земной коры в жидком, твёрдом и газообразном состоянии. По условиям залегания подземные воды подразделяются на несколько видов: почвенные; грунто́вые; межпластовые; артезианские; минеральные. Запасы подземных вод свыше 60 млн. кубич. км. Подземные воды рассматриваются как полезное ископаемое. Вопреки устоявшимся мнениям, запасы подземных вод в процессе эксплуатации не возобновляются. По условиям образования выделяются несколько типов подземных вод: 1) инфильтрационные; 2) конденсационные; 3) седиментогенные; 4) магматогенные, или ювенильные; 5) метаморфогенные, или возрожденные.
Объяснение:
1.Індійський океан за розмірами займає третє місце серед усіх океанів планети. Його площа становить 76,17 млн км кв.
2. Є відомості, що Індійський океан люди почали освоювати ще за 3 тис. років до н. е. Його водами єгипетські, фінікійські, індійські мореплавці та купці доставляли спеції, слонову кістку, тканини. У ХV ст. китайський мореплавець Жен Хо плавав Індійським океаном до берегів Індії і далі – до Африки. А в 1498 р. португалець Васко да Гама став першим європейців, який перетнув Індійський океан і досягнув берегів Індії. У ХVІІІ ст. англійський мореплавець Джеймс Кук зробив перші проміри глибин океану.
Всебічне ж вивчення Індійського океану океанологами почалося у ХІХ ст. Англійські, німецькі та російські експедиції на науково-дослідних суднах вивчали будову дна, властивості вод і органічний світ океану. Нині вчені різних країн світу продовжують досліджувати океан за до підводних апаратів та штучних супутників Землі.
3. БУДОВА ТА РЕЛЬЄФ ДНА. Індійський океан лежить у межах трьох літосферних плит – Африканської, Індо-Австралійської і Антарктичної. На межі цих плит виникли серединно-океанічні хребти. Вони трьома гілками – Аравійсько-Індійський, Західноіндійський, Центральноіндійський хребет –розходяться від центру. Для хребтів характерні глибинні розломи, тому в цих районах часто трапляються землетруси і виверження вулканів. Розломи земної кори продовжуються в Червоному морі і далі на суходолі. Між підводними хребтами на дні лежать улоговини. Вони є горбистими рівнинами. На відміну від Тихого океану, в Індійському мало глибоководних жолобів. Максимальна глибина відмічена у Зондському жолобі (7 729 м), який знаходиться в східній частині океану.
4.КЛІМАТ І ВОДНІ МАСИ. Географічне положення є визначальним чинником у формуванні клімату Індійського океану. Північна частина океану лежить в екваторіальних, субекваторіальних і тропічних широтах, тобто в жаркому тепловому поясі. Тому води там добре прогріваються, а моря і затоки найтепліші у Світовому океані. Найвищі температури вод ігаються у Червоному морі та Перській затоці – до +35 0С.
Ця частина океану перебуває під значним впливом суходолу. Тому клімат там формують мусони – вітри, що змінюють напрямок за сезонами року. Влітку над прогрітим суходолом встановлюється низький тиск, а над відносно теплим океаном – високий. Тоді південно-західний вологий мусон дме з океану. Взимку, навпаки, над холодним суходолом виникає область відносно високого атмосферного тиску, ніж над океаном. В результаті утворюється сухий північно-східний мусон, що дме з материка. Тому в північній частині океану два сезони – спекотне, хмарне, дощове, штормове літо та тепла, тиха, суха, сонячна зима. У західній частині океану зароджуються тропічні циклони (урагани). Рухаючись на північ до південних берегів Азії, вони спричиняють великі руйнування.
Південна частина Індійського океану досить холодна внаслідок охолоджуючого впливу Антарктиди. Біля її берегів температура поверхневих вод становить –1,5 0С. Межа плавучої криги доходить до 600 пд. ш., поширені айсберги. У помірних широтах протягом року панують сильні західні вітри, що спричиняють часті шторми.
Від співвідношення кількості атмосферних опадів і випаровування залежить солоність поверхневих вод океану. В екваторіальному поясі, де випадає найбільша кількість опадів (до 3 000 мм за рік), які опріснюють води, солоність становить 34 ‰.. У тропічному поясі опадів випадає мало, а випаровування велике, тому води там солоніші – 37 ‰. Найвищу солоність у світі має Червоне море – 42 ‰. Біля берегів Антарктиди солоність знижується через опріснення талими водами льодяного покриву.
5.ТЕЧІЇ. У північній частині океану течії тісно пов’язані з мусонами. Взимку під дією північно-східного мусону виникає потужна тепла Мусонна течія, яка переносить поверхневі води океану із сходу на захід. Влітку внаслідок південно-західного мусону вона слабне, натомість Сомалійська течія різко підсилюється і поверхневі води рухаються у зворотному напрямку – із заходу на схід. Таким чином мусони перебудовують систему поверхневих течій в океані за сезонами року: влітку рух води здійснюється за годинниковою стрілкою, а взимку – проти годинникової стрілки.
У південній частині Індійського океану утворюється колоподібний рух поверхневих вод проти годинникової стрілки, як і у Тихому та Атлантичному океанах у цих широтах.
6.
Республика Дагестан богата минерально-сырьевыми ресурсами: нефтью и газом, углем и горючими сланцами. По данным геологоразведки и оценке специалистов, извлекаемые запасы нефти и конденсата составляют около 14 млн тонн. В Южном Дагестане находится самое большое на Северном Кавказе медно-колчеданное месторождение. Разведка полезных ископаемых Дагестана, системно проводившаяся в годы советской власти и практически полностью прекратившаяся после развала СССР, показывала наличие в недрах республики и других месторождений, в том числе драгоценных металлов. Сегодня новое руководство Дагестана считает необходимым вкладывать средства в разведку и разработку новых месторождений нефти и других полезных ископаемых, что послужит основой для роста экономического благосостояния республики.
Нефть Страны гор
Первая информация о том, что в Дагестане могут быть обнаружены залежи нефти, появилась во второй половине XIX века. Геологи неоднократно сообщали о наличии нефти в четырех местах прибрежной зоны Дагестана. Но только в 1936 году в Избербаше одна из пробуренных скважин дала фонтан нефти. И с этого года активизировалась разведка и за ней добыча нефти в республике. Всего было открыто 52 нефтяных месторождения. Они, в свою очередь, вызвали к жизни новые города – Южно-Сухокумск, Дагестанские Огни, начал активно расти город Избербаш. Количество нефтяных скважин достигло 220. Махачкалинцы помнят несколько скважин, в которых добывали нефть в черте города.
В общей сложности в Дагестане добыто около 40 млн тонн нефти. Благодаря нефтегазовой отрасли развивались существующие и создавались новые отрасли промышленности Дагестана, расширялась социальная инфраструктура. Объем добычи нефти рос до 1970 года, когда было добыто 2,2 млн тонн нефти, а максимальный объем добычи газа составил 1,6 млрд кубометров. Началось истощение старых скважин, а финансирование разведки новых месторождений замораживалось. И добыча нефти стала ежегодно уменьшаться. К концу 90-х годов в Дагестане добывалось около 360 тыс. тонн в год, а в 2013 году – всего 149 тыс. тонн нефти и 27,5 млн куб. м газа, при потребности республики в 500 тыс. тонн нефтепродуктов, что соответствует 4 млн тонн нефти.
Сегодня 38 месторождений нефти обводнены на 70-90%, то есть они практически истощены. Без комплексного подхода к разведке и разработке новых месторождений нефтегазовая отрасль в республике может исчезнуть. На сегодня эксплуатируются 76 нефтяных скважин, газовых скважин нет. Увеличить добычу нефти невозможно из-за высокой степени выработанности месторождений, высокой аварийности в эксплуатационном фонде, высокой обводненности скважин. Буровые установки для капитального ремонта скважин изношены. С 1984 года в эксплуатацию не вводились новые скважины.
Разделение объединения «Дагнефть» на ОАО «Дагнефть» и ОАО «Дагнефтегаз» с последующим преобразованием первой в ОАО «Роснефть-Дагнефть» не дало никакого экономического эффекта ни для объединения, ни для республики. В 2012 году Институт геологии Дагестанского научного центра РАН совместно с сотрудниками ОАО «Роснефть-Дагнефть» разработал стратегию развития энергетики Дагестана до 2035 года. Но без финансирования со стороны крупной нефтяной компании и без поддержки государства эти планы неосуществимы. А выполнение стратегии позволит поднять объем добычи углеводородов до 15 миллионов тонн в год, а также создать до 5 000 рабочих мест.
Запасы нефти и перспективы развития отрасли
Потенциальные запасы нефти на территории Дагестана – порядка 280 млн тонн, что близко к объемам запасов Сирии и Республики Конго. Это данные при очень малой степени разведанности начальных потенциальных ресурсов: на суше – 30%, а на море – менее 1%. На акватории дагестанского шельфа Каспия, по прогнозам, находится 450-500 млн тонн условного топлива. Наиболее перспективным считается морское нефтегазовое месторождение Инчхе-море на шельфе Каспийского моря у города Избербаша. По данным геологоразведки, запасы нефти там составляют 4,9 млн тонн, газа – 15,7 млрд куб. м.
Сотрудники Института геологии ДНЦ РАН обнаружили перспективность кварцевых песчаников на площади более 500 квадратных километров на титан, циркон и благородные металлы – золото, платину и серебро. Обогащенный кварцевый песок может служить сырьем для стекольной промышленности, в том числе и для вновь созданного ОАО «Каспийский завод листового стекла».
Разведаны также запасы золота порядка 300 тонн в районе аула Куруш Докузпаринского района Дагестана. Для уточнения границ месторождения и находящихся в нем объемов драгоценного металла, из федерального бюджета в 2014 году выделено 150 млн рублей. Прежде чем начать разработку месторождения, необходимо провести геолого-промышленную оценку недр, а затем выделить участок для лицензирования.