Велике значення для формування рельєфу Євразії мають зовнішні чинники. У кайнозойську еру загальне підняття суходолу і похолодання клімату Землі призвели до виникнення потужного материкового зледеніння. Центрами його в Євразії були Скандинавський півострів, Північний Урал і Таймир. Звідси льодовик просувався на південь, досягнувши на Східноєвропейській рівнині широти Дніпропетровська.
Рухаючись, льодовик істотно змінював поверхню суходолу. Немов величезний бульдозер, він вирівняв міцні скелі та згладив верхні шари пухких порід, утворюючи водночас глибокі вузькі морські затоки, безліч річкових долин і озерних улоговин тощо. Відшліфовані уламки гірських порід - валуни - виносилися з центрів зледеніння далеко на південь. Там, де льодовик танув, накопичувалися льодовикові відклади. З суміші валунів, глини й піску утворилися велетенські горби, пасма гір і цілі рівнини. Талі води виносили значні маси піску, вирівнювали поверхню і формували плоскі піщані рівнини - полісся.
У Карпатах давній льодовик виробив подекуди величезні заглиблення, в яких із часом утворилися надзвичайно мальовничі гірські озера. На гірському узбережжі Скандинавського півострова харак¬терною спадщиною давнього льодовика є глибокі й вузькі затоки (фіорди), що прорізають узбережжя (мал. 170). їхні стрімкі, складені дуже міцними породами скелясті береги підіймаються подекуди на 1,5 км уверх.
Методи ічних досліджень метод - у широкому значенні - спосіб пізнання явищ природи і громадського життя з метою побудови й обґрунтування системи знань. метод - у вузькому змісті - регулятивна норма чи правило, визначений шлях, спосіб, прийом рішень і теоретичного, практичного, пізнавального, інського, життєвого характеру. важливим методом ічного дослідження залишаються спостереження. маршрутні і майданні, періодичні і безупинні, стаціонарні і дистанційні, вони важливі фактичні дані про ічні об'єкти, їхньому розвитку, змінах. порівняльний підхід дозволяє виявити подібності і розходження процесів, властивостей і станів ічних об'єктів, скласти їхньої класифікації, а також прогноз їхніх змін. історичний підхід дозволяє шляхом вивчення минулих станів об'єкта і порівняння їх із сучасним станом пояснити його унікальні риси. статистичний метод дозволяє шляхом обробки даних спостережень визначати залежність між компонентами природи, населення і господарства, а також давати їхню порівняльну характеристику. картографічний метод дослідження - метод наукового дослідження, у якому карта виступає як модель досліджуваного об'єкта і проміжна ланка між об'єктом і дослідником. картографічний метод дослідження включає: - опису по картах;
Велике значення для формування рельєфу Євразії мають зовнішні чинники. У кайнозойську еру загальне підняття суходолу і похолодання клімату Землі призвели до виникнення потужного материкового зледеніння. Центрами його в Євразії були Скандинавський півострів, Північний Урал і Таймир. Звідси льодовик просувався на південь, досягнувши на Східноєвропейській рівнині широти Дніпропетровська.
Рухаючись, льодовик істотно змінював поверхню суходолу. Немов величезний бульдозер, він вирівняв міцні скелі та згладив верхні шари пухких порід, утворюючи водночас глибокі вузькі морські затоки, безліч річкових долин і озерних улоговин тощо. Відшліфовані уламки гірських порід - валуни - виносилися з центрів зледеніння далеко на південь. Там, де льодовик танув, накопичувалися льодовикові відклади. З суміші валунів, глини й піску утворилися велетенські горби, пасма гір і цілі рівнини. Талі води виносили значні маси піску, вирівнювали поверхню і формували плоскі піщані рівнини - полісся.
У Карпатах давній льодовик виробив подекуди величезні заглиблення, в яких із часом утворилися надзвичайно мальовничі гірські озера. На гірському узбережжі Скандинавського півострова харак¬терною спадщиною давнього льодовика є глибокі й вузькі затоки (фіорди), що прорізають узбережжя (мал. 170). їхні стрімкі, складені дуже міцними породами скелясті береги підіймаються подекуди на 1,5 км уверх.