Объяснение:
В Африці переважають рівнинні території. Великі гірські масиви займають тільки п'яту частину території материка. Це зумовлено тим, що в основі материка залягає давня Африкано-Аравійська платформа. Складчасті споруди, що колись були на її місці, під впливом зовнішніх сил зруйнувалися, утворивши величезні рівнинні поверхні.
На материку переважають високі рівнини. Вони простягаються на сотні кілометрів у вигляді плоскогір'їв різної висоти. Такий характер поверхні пов'язаний з тим, що платформу, на якій вони залягають, внутрішні сили Землі розбили на окремі велетенські блоки.На півночі та заході материка окремі блоки платформи частіше зазнавали опускань, утворюючи величезні западини. Вони неодноразово затоплювалися морем. Нині тут переважають висоти до 1 000м, і тому вся ця частина материка називається Низькою Африкою.
Географическое положение
- площадь 68 870 тыс км 2
- длина 320 км
- ширина 275 км
- макс глубина 80 км
- самое большое пресноводное озеро в африке, второе - в мире
- расположено на территории трех государств - уганда кения и танзания
- расположено в прогибе восточно-африканского плоскогорья
Происхождение котловины
- Расположено в тектоническом прогибе Восточно-Африканской платформы на высоте 1134 м
образовалась в результате сводового поднятия окружающей суши.
Берега низкие, много островов.
Сточное - имеет впадающие и вытекающие реки:
- впадающая река Камера
- вытекающая река Белый Нил
Источник питания озера
- получает огромное количество воды от дождей, больше чем от притоков
(писал сам, не копированное)
Характерною особливістю етнічної історії України є формування багатоетнічного складу її населення. Воно на всіх етапах історичного розвитку вбирало іншоетнічні субстрати, однак механізм цього процесу у різні часові періоди був різним. Можна виділити три основних етапи формування національного складу. Перший із них, що стосується періоду існування археологічних культур, відтворює процес етнокультурної взаємодії, нерідко об'єднуючи полярні культури, скажімо, землеробську, скотарську, культуру осілих і культуру кочових племен.
Другий етап пов'язаний з Великим переселенням народів IV—IX ст. — гунів, готів, аварів, «аспарухових болгар» на Балкани і Закарпаття, угрів-мадярів у Дунайську низовину, норвезьких вікінгів-русів у Середню Наддніпрянщину. Велике переміщення народів, що проходило через територію України, залишило відмітини на її етнічному ґрунті. Вони виявилися або в мовних компонентах, у запозиченні деяких елементів матеріальної та духовної культури, або у поповненні слов'янсько-українського населення іншоетнічними субстратами. Ці субстрати стали складовими саме слов'янської етнічності, розчинившись у її системі, відносно рельєфніше відтінивши слов'янську спільність. Отже, з другим етапом пов'язані консолідаційні процеси слов'янства та етногенез українців.
Третій етап обіймає великий часовий діапазон — XII—XIX ст. і пов'язаний з колонізацією українських земель сусідніми державами — Великим князівством Литовським, Річчю Посполитою, Угорщиною й Австро-Угорщиною, Османською імперією, Кримським ханством, Румунією, Росією; а також з міграцією українського населення та іноземних колоністів. Пік цих процесів припав на XVIII—XIX ст., коли, власне, і сформувалася національна основа сучасного складу населення. Вона творилася на українському етнічному ґрунті, котрий тепер не стільки вбирав іншоетнічні субстрати, скільки створював умови для самостійного існування національних груп. Отже, склад населення України ставав не тільки багатоетнічним, а й багатонаціональним.