Научно-техническая революция (НТР) – коренное, качественное преобразование производительных сил на основе превращения науки в ведущий фактор развития общественного производства. Современная эпоха НТР наступила в 40 – 50-е годы. Именно тогда зародились и получили развитие ее главные направления: автоматизация производства, контроль и управление им на базе электроники; создание и применение новых конструкционных материалов, запуск энергоблока на Обнинской АЭС и др. С появлением ракетно-космической техники началось освоение людьми околоземного космического пространства.
Объяснение:
Для НТР характерны следующие черты:
1. Универсальность и всеохватность. НТР затронула все страны мира и все сферы географической оболочки. НТР преобразует все отрасли, начиная от производства и заканчивая психологией людей. Для современной НТР символами являются Интернет, реактивные самолеты, компьютеры и т.д.
2. Ускорение научно-технических преобразований. В частности, в настоящее время существенно сократилось время между научными разработками, открытиями и их внедрением в производство. Мобильность, постоянное обновление, совершенствование продукции стали одним из главных условий развития большинства отраслей производства. Кроме того, постоянно появляются технические новинки, которые человек активно использует в быту и для своего удобства.
3. НТР резко повысила требования к уровню квалификации трудовых ресурсов. В современном обществе меняется характер труда, происходит его интеллектуализация, т.е. увеличивается доля и значение умственного труда. Уже сейчас многие отрасли хозяйства тяготеют к научно-квалифицированным кадрам.
4. Военно-техническая революция. Большинство самых новых и современных разработок используется в военном назначении, поэтому запросы военных ведомств зачастую оказывают существенное влияние на развитие науки и техники.
В эпоху НТР наука – сложный комплекс знаний. В настоящее время наблюдается рост наукоемкости. В научную деятельность вовлечено более 10 млн чел., растут затраты на науку, растет число научных работников. Например, первое место по числу ученых и инженеров занимают США, Япония, Германия, растет количество ученых в странах Азии.
Научно-исследовательские и опытно-конструкторские работы (акроним НИОКР) – совокупность работ, направленных на получение новых знаний и их практическое применение при создании нового изделия или технологии.Согласно данным исследовательского института Battelle Memorial Institute, в 2011 году мировые расходы на НИОКР вырастут на 3,6% и составят 1,2 трлн долларов США.
Первое место по объему НИОКР занимают США (382,6 млрд; 2,7% от объема собственного ВВП).
Второе место занимает Китай (153,7 млрд; 1,4% ВВП).
Третье место принадлежит Японии (144,1 млрд; 3,3% ВВП).
Россия замыкает десятку мировых лидеров (23,1 млрд; 1% ВВП).
Для сравнения, в СССР объем внутренних расходов на НИОКР составлял 5% ВВП.
Наукоемкость ВВП – доля расходов на НИОКР в ВВП. 1) Израиль – 4,9% ВВП. 2) Швеция – 4,3% ВВП. 3) Финляндия – 3,5% ВВП. 4) Япония – 3,3% ВВП. 5) Исландия – 3,1% ВВП. 6) США – 2,7% ВВП.
В условиях НТР развитие техники и технологии происходит двумя путями:
1. Эволюционный путь.
2. Революционный путь.
Более быстрый, революционный путь развития – главный путь в развитии науки и технологии в эпоху НТР.
Технологии и техника экономить время, перерабатывать вторсырье, экономить ресурсы, увеличивают производительность труда и несут другие блага.
В эпоху НТР производство развивается по 6 основным направлениям:
1. Электронизация характеризуется активным внедрением компьютеров. Наибольшим количеством компьютеров обладают США, Германия, Япония, Китай, Республика Корея.
2. Комплексная автоматизация. Наибольшим числом промышленных роботов обладают Япония, США, Германия.
3. Перестройка энергетического хозяйства. Главные цели: энергосбережение, использование альтернативных и новых источников энергии. Страны-лидеры: США, Япония, Франция.
4. Производство новых материалов.
5. Развитие биотехнологий. Это направление возникло еще в конце 1960 – начале 1970 гг. Особенно успешно данное направление развивается в США, Франции, Нидерландах, Бельгии, Израиле, Японии.
6. Космизация: развитие космонавтики, аэрокосмической промышленности, исследование космического пространства.
6. Управление
Циркуляція повітряних мас
Повітряні маси, які визначають кліматичні умови в Україні, мають як “місцеве” походження, так і надходять здалеку – з регіонів віддалених на тисячі кілометрів. Загалом упродовж року над територією України панують помірні, насамперед, морські повітряні маси з Атлантичного океану. Вони надходять із заходу і північного заходу завдяки постійним західним вітрам. Узимку прихід повітряних мас з Атлантики супроводжується потеплінням, влітку – деяким похолоданням. Крім того, це повітря завжди несе вологу. Його вплив особливо відчутний на заході і північному заході України. З просуванням на схід і південний схід, воно поступово перетворюється (трансформується) на континентальне. Завдяки цьому чиннику клімат України змінюється не тільки з півночі на південь, а й із заходу на схід.
Помірні континентальні повітряні маси, які надходять в Україну, формуються над центральними районами Євразії. Вони завжди сухі і приносять холодну погоду взимку та спекотну влітку. Найбільш відчутний їх вплив на сході і півдні країни.
Час від часу в межі України проникають сухі й холодні арктичні повітряні маси, з якими пов’язані різке зниження температури повітря взимку, пізні весняні й ранні осінні заморозки.
Сухі й жаркі тропічні повітряні маси, що надходять з пустельних районів Африки чи Південно-Західної Азії, приносять спекотну погоду влітку, теплу й погожу восени. А взимку проходячи над областю низького тиску над Чорним морем насичуються вологою і приносять опади на Південний берег Криму.
Зміна повітряних мас з різними властивостями (насамперед температурними) спричиняє проходження через територію України атмосферних фронтів.
Атмосферна циркуляція в Україні визначається також частою зміною циклонів і антициклонів – величезних атмосферних вихорів діаметром у кілька тисяч кілометрів і висотою кілька тисяч метрів.
Більшість циклонів виникають над північною Атлантикою, Середземномор’ям чи Баренцовим морем. Вони досить швидко переміщуються над територією України, формуючи протягом декількох діб нестійку хмарну і вітряну погоду з великою кількістю опадів.
На територію України антициклони приходять зі сходу, півночі або тропічної частини Атлантичного океану. Вони малорухливі, над територією України затримуються на тривалий час, зумовлюючи малохмарну суху погоду, влітку спекотну, взимку холодну.
Всього за рік над територією країни буває майже 45 циклонів і понад 35 антициклонів. Проте за кількістю днів різко переважає антициклональна погода.
У теплий період року виникає місцева циркуляція: бризи на берегах Чорного і Азовського морів, водосховищ, озер, лиманів, великих річок; гірсько-долинні вітри у Карпатах і Кримських горах.
На циркуляцію атмосфери взимку впливає смуга підвищеного атмосферного тиску, яка проходить уздовж лінії Луганськ – Дніпропетровськ – Балта. Вона є частиною так званої осі Воєйкова, що тягнеться майже через усю Євразію від Монголії до Іспанії. На північ від цієї смуги переважають західні відносно теплі і вологі вітри, на південь – східні і південно-східні холодні й сухі вітри. У теплий період ця вісь послаблюється, оскільки внаслідок прогрівання суходолу майже вся територія України потрапляє в зону зниженого тиску, а тому дмуть західні вітри. І лише на півдні продовжують панувати східні вітри.
Ізолінії, які на кліматичних картах України відображають середньорічну кількість опадів (ізогієти), мають приблизно такий самий напрямок простягання, як й ізотерми. Середня річна кількість опадів на території України зменшується від 650 – 550 мм на півночі до 450 – 350 мм на Чорноморсько-Азовському узбережжі та у північному Криму і від 750 – 700 мм на заході до 500 – 450 мм на сході. Найбільша кількість опадів за рік випадає в гірських районах – у високогір’ях Карпат (понад 1 500 мм) і гірському Криму (1 200 мм). На Південному березі Криму середня річна кількість опадів приблизно така сама, як на Закарпатті, – 600 – 650 мм.
Основна кількість опадів (80%) в Україні випадає у вигляді дощу, решта – у вигляді снігу. На всій території максимум опадів припадає на літо, і лише на Південному березі Криму – на зиму.
Найбільша кількість опадів в Україні зареєстрована в Карпатах в Чорногорі – 2 361 мм за рік, найменша – на узбережжі Каркінітської затоки і в Присивашші – менш як 300 мм за рік.