Які особливості тектонічної будови Тихого океану обумовлюють наявність у ньому великої кількості острівних дуг і глибоководних жолобів? Дайте розгорнуту відповідь. Дуже потрібн❤
У формуванні дна океану приймають участь три великі за розмірами літосферні плити, серед яких Тихоокеанська, Індо-Австралійська, Антарктична, та три менші, а саме: Філіппінська, Наска та Кокос. На межі всіх цих літосферних плит знаходяться рифтові зони. На межі Тихоокеанської плити із сусідніми літосферними плитами формується Тихоокеанське вогняне кільце, яке характеризується підвищеною сейсмічністю і вулканічною активністю. Тут зосереджена найбільша кількість вулканів, серед яких найвідоміші Ключевська Сопка, Фудзіяма, Попокатепетль.
Шельфова зона в Тихому океані займає лише 10% всієї площі океану, а в східній частині океану шельф майже відсутній або охоплює менше кількох десятків км. Материковий схил доволі круто обривається до ложа океану, в багатьох місцях утворюючи підводні каньйони. Такий рельєф особливо чітко виражений біля берегів Каліфорнії.
Перехідна зона утворює майже суцільне коло і займає 13,5% загальної площі дна океану. Будова перехідної зони східної частини дещо відрізняється від перехідної зони західної частини океану. Західна частина складається з трьох основних елементів, серед яких улоговини окраїнних морів, острівні дуги та глибоководні жолоби. Прикладом можуть слугувати Алеутська, Курило-Камчатська, Японська та інші подібні перехідні області. Перехідна зона східної частини океану складається лише з глибоководних жолобів. До перехідної зони східної частини Тихого океану відносяться Центральноамериканська та Перуансько-Чилійська перехідні області.
Ложе океану займає більше 65% загальної площі дна океану і складається з улоговин глибиною від 3 до 7 тис. м. та підвищень, що їх розділяють. Більшість океанічних улоговин мають горбистий рельєф. Більшість підвищень утворюють підводні гори вулканічного походження з плоскими вершинами – так звані гайоти.
Серединно-океанічні хребти займають близько 11,5% всієї площі дна Тихого океану і простягаються в рифтовій зоні. Частина серединно-океанічних хребтів та підводних гір вулканічного походження формують підводний фундамент островів. Прикладом можуть слугувати Гавайські острови утворені в межах Гавайського хребта.
Собенности вод в океане определяются в значительной мере процессами водо- и теплообмена с соседними океанами. В частности, запас тепла в водных массах постоянно поддерживается благодаря притоку сравнительно теплых вод из Атлантического океана. Крупный речной сток (Обь, Енисей, Лена и др..) Также повышению температур и уменьшению солености водных масс, а также создает избыток вод и предопределяет зарождения течений в поверхностном слое от берега. Температура поверхностных вод океана основном близка к температуре замерзания воды при этой солености (-1 ° ... -2 ° С). Только в субарктических районах она повышается до +5 ... +8 ° С. Характерной чертой океана бы существование льда в течение года. Преобладает многолетний лед - пак - толщиной 2-4 м и более. Летом моря океана значительной мере освобождаются от льда. Из Северной Атлантики в Северный Ледовитый океан под действием западных ветров поступает мощный поток теплых вод - продолжение Североатлантического течения, движется на восток. От Чукотского и восточносибирских морей воды в океане движутся в обратном направлении - с востока на запад, образуя трансарктический течение. Она выносит полярные воды и льды в Атлантику, в основном, через Датский пролив.
Относительно угля и нефти в нашей стране значительно больше природного газа. Обнаруженные запасы газа равны 2 триллионам кубометров. Газовые месторождения расположены рядом с месторождениями нефти. Небольшая часть газа (сопутствующий газ) вырабатывается вместе с нефтью, но основная его часть вырабатывается только из собственно газовых месторождений. В середине века в нашей республике в промышленности и для бытовых нужд населения первоначально использовался сопутствующий газ, встречающийся в нефтяных месторождениях Ферганы. Если в 1950-е годы в Узбекистане добывалось в целом 9 млн куб. метров природного газа, то теперь добывается более 60 млрд кубометров в год. За счет использования природного газа уменьшилась доставка угля со стороны и произошли серьезные изменения в топливном балансе страны.
У формуванні дна океану приймають участь три великі за розмірами літосферні плити, серед яких Тихоокеанська, Індо-Австралійська, Антарктична, та три менші, а саме: Філіппінська, Наска та Кокос. На межі всіх цих літосферних плит знаходяться рифтові зони. На межі Тихоокеанської плити із сусідніми літосферними плитами формується Тихоокеанське вогняне кільце, яке характеризується підвищеною сейсмічністю і вулканічною активністю. Тут зосереджена найбільша кількість вулканів, серед яких найвідоміші Ключевська Сопка, Фудзіяма, Попокатепетль.
Шельфова зона в Тихому океані займає лише 10% всієї площі океану, а в східній частині океану шельф майже відсутній або охоплює менше кількох десятків км. Материковий схил доволі круто обривається до ложа океану, в багатьох місцях утворюючи підводні каньйони. Такий рельєф особливо чітко виражений біля берегів Каліфорнії.
Перехідна зона утворює майже суцільне коло і займає 13,5% загальної площі дна океану. Будова перехідної зони східної частини дещо відрізняється від перехідної зони західної частини океану. Західна частина складається з трьох основних елементів, серед яких улоговини окраїнних морів, острівні дуги та глибоководні жолоби. Прикладом можуть слугувати Алеутська, Курило-Камчатська, Японська та інші подібні перехідні області. Перехідна зона східної частини океану складається лише з глибоководних жолобів. До перехідної зони східної частини Тихого океану відносяться Центральноамериканська та Перуансько-Чилійська перехідні області.
Ложе океану займає більше 65% загальної площі дна океану і складається з улоговин глибиною від 3 до 7 тис. м. та підвищень, що їх розділяють. Більшість океанічних улоговин мають горбистий рельєф. Більшість підвищень утворюють підводні гори вулканічного походження з плоскими вершинами – так звані гайоти.
Серединно-океанічні хребти займають близько 11,5% всієї площі дна Тихого океану і простягаються в рифтовій зоні. Частина серединно-океанічних хребтів та підводних гір вулканічного походження формують підводний фундамент островів. Прикладом можуть слугувати Гавайські острови утворені в межах Гавайського хребта.