Рослинництво України: технічні та кормові культури, овочівництво, плодівництво
Виробництво технічних культур
Провідною технічною культурою в Україні були цукрові буряки, під якими на початку 90-х було зайнято 44% площі, відведеної під технічні культури (зараз 27%). Цукрові буряки потребують родючих грунтів, багато сонячних і теплих днів, значної кількості води. Тому основним районом їх вирощування є Лісостеп (понад 85% виробництва цукрових буряків), а також прилеглі до нього райони Степу і Полісся. Соняшник — світлолюбна, посухостійка, що потребує високих температур і родючих грунтів, культура. Найкращі умови для його вирощування є в степовій і частково лісостеповій зонах країни. На посіви соняшнику припадає 40% усієї площі, відведеної під технічні культури. З інших олійних культур вирощують ріпак (на Поліссі і в Лісостепу) і льон-кудряш, арахіс, рицину й сою (у Степу).
Основною волокнистою культурою у нашій країні є льон-довгунець, який потребує вологого неспекотного літа, довгого дня. Він добре росте на родючих суглинистих і підзолистих грунтах у Поліссі та передгір'ях Карпат. Дуже скоротилися площі давньої волокнистої культури — коноплі. Менш теплолюбні її сорти вирощують на сході Полісся і в Придніпров'ї. Південні сорти коноплі, переважно на насіння, вирощують у Миколаївській та Одеській областях.Лікарські та ефіроолійні культури вирощують в основному на Правобережжі Лісостепу та Криму. З інших технічних культур важливе значення в Україні мають хміль, тютюн, махорка. Хміль дає цінну сировину — шишки, які використовуються в пивоварній, дріжджевій, хлібопекарській галузях промисловості. Найкращими грунтами для нього є сірі лісові грунти, а тому вирощують хміль у Житомирській області (70%) та в інших районах Полісся. Тютюн — технічна теплолюбна культура, листя якої використовують для виробництва цигарок. Вирощують його в Криму, Придніпров'ї та на Закарпатті.
Зональные типы почв — тундрово-глеевые, подзолистые, дерново-подзолистые, черноземы и темно-каштановые — приурочены относительно дренированным территориям, которые составляют от 23,7 до 74,7% площади зон. Западной Сибири не только в тундре и лесотундре, как это имеет место на Русской внине, но и в лесоболотной и лесостепной зонах большие площади (около 1/3) занимают полугидроморфные почвы. Они формиются в условиях близкого залегания грунтовых вод и периодов, четкого переувлажнения всего почвенного профиля или его нижней части, что вызывает развитие процессов оглеения. Такими почвами, являются глеево-подзолистые и болотно-подзолистые, развитые под хвойными лесами, а также лугово-черноземные почвы, широко распространенные в лесостепной зоне. Дерново-подзолистые почвы западной Сибири отличаются от своих европейских аналогов также,наличием признаков оглеения, а черноземы и темно-каштановые почвы — солонцеватостью.