М
Молодежь
К
Компьютеры-и-электроника
Д
Дом-и-сад
С
Стиль-и-уход-за-собой
П
Праздники-и-традиции
Т
Транспорт
П
Путешествия
С
Семейная-жизнь
Ф
Философия-и-религия
Б
Без категории
М
Мир-работы
Х
Хобби-и-рукоделие
И
Искусство-и-развлечения
В
Взаимоотношения
З
Здоровье
К
Кулинария-и-гостеприимство
Ф
Финансы-и-бизнес
П
Питомцы-и-животные
О
Образование
О
Образование-и-коммуникации
chelbaeva77
chelbaeva77
17.03.2023 22:34 •  География

Всем привет,как дела?что делаешь?

👇
Ответ:
OlyaSara
OlyaSara
17.03.2023

привет♡дела нормально. я делаю уроки, а ты?

4,7(36 оценок)
Открыть все ответы
Ответ:
Мел228
Мел228
17.03.2023

Викто́рия[1] (Виктория-Ньянза, Укереве)[1] — озеро в Восточной Африке, на территории Танзании, Кении и Уганды. Расположено в тектоническом прогибе Восточно-Африканской платформы на высоте 1134 м.[4] Площадь — 68 тыс. км², объём — 2760 км³[2]. Это второе по площади пресное озеро мира (после озера Верхнего). Наибольшая длина 320 км, ширина 274 км[5]. Средняя глубина 40 м (наибольшая 80 м)[3]. После сооружения в 1954 плотины Оуэн-Фолс озеро превращено в водохранилище[6]. На озере множество островов, крупнейший — Укереве. Впадает многоводная р. Кагера, вытекает р. Виктория-Нил. На озере развиты рыболовство (более 100 видов рыб, много эндемиков), судоходство. Главные порты — Мванза, Букоба (Танзания), Энтеббе, Джинджа (Уганда), Кисуму (Кения). На острове Рубондо (Танзания) — национальный парк[5], на острове Мабоко (Кения) в миоценовых отложениях обнаружены останки мартышковой обезьяны рода викториапитек.

Абсолютная высота

1134[1] м

Размеры

320[1] × <275[1] км

Площадь

68 000[1] км²

Объём

2760[2] км³

Береговая линия

более 7000[1] км

Наибольшая глубина

80[1] м

Средняя глубина

40[3] м

Гидрология

Тип минерализации

пресное[1]

Солёность

0 ‰

Бассейн

Впадающая река

Кагера

Вытекающая река

Белый Нил

Расположение

1° ю. ш. 33° в. д.HGЯO

4,6(60 оценок)
Ответ:
ismailovigbal13
ismailovigbal13
17.03.2023
Я погоджуюся з думкою, що життя кожної людини цінне вже само по собі. Життя — це без­цінний дар, яким людина повинна дорожити навіть тоді, коли в ньому більше смутку, ніж радощів. Варто жити, щоб на землі залишити після себе слід глибокий, помітний. Так, життя Т. Шевченка, Лесі Українки, М. Коцюбинського, П. Грабовського, В. Симоненка, В. Стуса було несправедливо коротке. Але, можливо, наперекір цьому всім здійсненим у своєму житті вони настільки зуміли збільшити його цінність, що стали безсмертними, адже дні свідомого життя переплавлені в золоті рядки їхніх невмирущих творів.

Заповнюючи своє життя самовідданою працею, присвячуючи його іншим людям, людина сама значно підвищує цінність власного життя. Вибір сенсу життя, на мою думку, залежить від умов конкретного суспільства, задатків, нахилів та здібностей конкретної людини. І те, що одній людині здається безглуздим і марним, для іншої є безцінним.

Зазирнімо, наприклад, на сторінки новел Василя Стефаника. Івана Дідуха (новела «Камінний хрест»), виявляється, тримає в цьому житті зв’язок з рідною землею, який і увічнив він, поставив­ши на піщаному горбі камінний хрест. Цінують односельці Івана, адже він зберіг у серці тепло до них, намагаючись жити по совісті.

Особисте горе ніби відділило зовні від людей Максима, героя новели «Сини». Але немає в його серці зла. По-своєму він розуміє цінність і сенс життя тепер, коли він старий і самотній: головне — то саме життя.

Отже, справді, головне в житті — це саме життя, найвища цінність на землі. І сенс його в то­му, щоб жити й здійснювати своє призначення навіть тоді, коли це надзвичайно важко.
4,6(60 оценок)
Новые ответы от MOGZ: География
logo
Вход Регистрация
Что ты хочешь узнать?
Спроси Mozg
Открыть лучший ответ