Ріо-де-Жане́йро (порт. Rio de Janeiro, буквально — «Січнева річка»; МФА: [ˈriːoʊ di ʒəˈnɛəroʊ], [ˈriːoʊ deɪ ʒəˈnɛəroʊ], [ˈriːoʊ də dʒəˈnɛəroʊ], португальська вимова [ˈʁi.u dʒi ʒɐˈnejɾu])[3] — друге за величиною (після Сан-Паулу) місто Бразилії, адміністративний центр однойменного штату, з 1764 до 1960 року — столиця Бразилії, з 1808 до 1821 — також столиця Португальської держави. Зазвичай відомо просто як «Ріо» (особливо серед його мешканців), має прізвисько «Дивовижне місто» (порт. Cidade Maravilhosa).
Місто знамените своєю видовищною природою, святкуваннями карнавалу, самбою й іншою музикою, сонячними пляжами (такими як у Копакабана, Іпанема і Леблон), готелями, добродушним і гостинним стилем життя своїх мешканців. Серед найвизначніших пам'яток міста гігантська статуя Ісуса на горі Корковаду, гора Цукрова голова з канатною дорогою, Самбодром — величезний центр парадів, що використовується впродовж Бразильського карнавалу, стадіон Маракана́, один з найбільших у світі. У Ріо-де-Жанейро розміщений найбільший лісовий масив всередині міста — ліс Тіжука (Floresta da Tijuca).
Центр Ріо-де-Жанейро має координати 22°54′ пд. ш. 43°14′ зх. д.. Населення Міста Ріо-де-Жанейро становить 6 323 037 мешканців (перепис 2010 року), та займає площу 1260 км². Кількість населення агломерації приблизно 12 млн осіб. Це друге найбільше місто Бразилії після Сан-Паулу і до 1960 року було столицею країни, тепер його місце зайняла Бразиліа. Мешканці міста відомі, як каріоки (cariocas). Офіційна пісня Ріо-де-Жанейро — «Cidade M
Встралия – засушливый район, около 44% ее занимают пустыни. материк не имеет ни одного моря, отсутствуют даже крупные стабильные озера и реки. особенно пустынны зоны центральной и западной австралии. здесь за год достигают поверхности земли не более 250 мм воды, все же превалирующая часть пустынь покрыта растительностью. видом растения являются злаки триода и акации. иногда эти районы используют для выпаса скота. однако, животным требуются большие территории, т. к. растительность разрежена и не слишком питательна. растительный мир пустынь австралии довольно разнообразен, только эндемиков здесь встречается больше 2 тысяч видов. весьма разнообразны и часты эвкалипты. в местах с большим количеством пищи, можно повстречать животных. самым крупным является кенгуру. вообще для австралии характерны сумчатые. в пустыне живут сумчатые землеройки, кроты, барсуки, куница и др. многие пустыни вовсе "одеты" песчаными дюнами, правда и они закреплены скудной растительностью. практически безжизненны лишь каменистые пустыни. редко встречаются движущиеся песчаные дюны. реки и озера заполоняются водой эпизодически – во время редких дождей. крупнейшее озеро – эйр, находится в пустыне. пополняется водой оно редко, даже в сезон дождей вода криков (временных рек) не всегда достигает ее. большая пустыня виктория довольно суровое место, но все же оно стало родным для некоторых племен (когара, мирнинг) . хозяйственная деятельность в пустыне не ведется. может потому, здесь устроили биосферный заповедник. пустыня симпсон весьма засушлива, хотя и имеет ряд солончаковых озер. кроме того, она богата артезианскими , но они не способствуют развитию растительности. поверхность пустыни представляет собой песчаные гряды, перемежающиеся с каменисто-щебневыми равнинами.
Южная америка полностью находится в западном полушарии. большая её часть расположена к югу от экватора. материк перескается южным тропиком. он сильно вытянут с севера на юг, протянувшись более чем на 7 тысяч километров. с запада на восток в наиболее широкой части около 5 тысяч, однако, по большей части его протяженность небольшая, и континент сужается к своей южной. основная часть южной америки находится в жарких климатических поясах, и только самая узкая южная часть - в умеренном. поэтому на материке высокие температуры, и даже в умеренном поясе зимой их средние месячные значения превышают 0 градусов цельсия. воздушные потоки со стороны атлантического океана свободно проникают на запад, поэтому внутренние районы получают достаточное количество осадков южная америка - самый увлажненный материк земного шара. животный мир разнообразен. существуют эндемичные животные: широконосые амереканские обезьяны, ленивцы, муравьеды, броненосцы, грифы, 500 видов колибри,страусы нанду, туканы, многие виды попугаев, пресмыкающиеся, рыбы и насекомые. растительный и животный мир южной америки отличается разнообразием и наличием большего числа животных. в южной америке около 40% лесов мира. за счет осадков в амереке большое колличество растений.
Ріо-де-Жане́йро (порт. Rio de Janeiro, буквально — «Січнева річка»; МФА: [ˈriːoʊ di ʒəˈnɛəroʊ], [ˈriːoʊ deɪ ʒəˈnɛəroʊ], [ˈriːoʊ də dʒəˈnɛəroʊ], португальська вимова [ˈʁi.u dʒi ʒɐˈnejɾu])[3] — друге за величиною (після Сан-Паулу) місто Бразилії, адміністративний центр однойменного штату, з 1764 до 1960 року — столиця Бразилії, з 1808 до 1821 — також столиця Португальської держави. Зазвичай відомо просто як «Ріо» (особливо серед його мешканців), має прізвисько «Дивовижне місто» (порт. Cidade Maravilhosa).
Місто знамените своєю видовищною природою, святкуваннями карнавалу, самбою й іншою музикою, сонячними пляжами (такими як у Копакабана, Іпанема і Леблон), готелями, добродушним і гостинним стилем життя своїх мешканців. Серед найвизначніших пам'яток міста гігантська статуя Ісуса на горі Корковаду, гора Цукрова голова з канатною дорогою, Самбодром — величезний центр парадів, що використовується впродовж Бразильського карнавалу, стадіон Маракана́, один з найбільших у світі. У Ріо-де-Жанейро розміщений найбільший лісовий масив всередині міста — ліс Тіжука (Floresta da Tijuca).
Центр Ріо-де-Жанейро має координати 22°54′ пд. ш. 43°14′ зх. д.. Населення Міста Ріо-де-Жанейро становить 6 323 037 мешканців (перепис 2010 року), та займає площу 1260 км². Кількість населення агломерації приблизно 12 млн осіб. Це друге найбільше місто Бразилії після Сан-Паулу і до 1960 року було столицею країни, тепер його місце зайняла Бразиліа. Мешканці міста відомі, як каріоки (cariocas). Офіційна пісня Ріо-де-Жанейро — «Cidade M
Объяснение: