ответ:За́падно-Сиби́рская равни́на — равнина, расположенная на севере Азии. Занимает всю западную часть Сибири от Уральских гор на западе до Среднесибирского плоскогорья на востоке. На севере ограничена побережьем Карского моря, на юге до Казахского мелкосопочника, на юго-востоке Западно-Сибирская равнина, постепенно повышаясь, сменяется предгорьями Алтая, Салаира, Кузнецкого Алтая и Горной Шории[1]. Равнина имеет форму суживающейся к северу трапеции: расстояние от её южной границы до северной достигает почти 2500 км, ширина — от 800 до 1900 км, площадь — 2,7 млн км²[2].
Відповідь:
Режим і рух льодовиків
Під режимом льодовика розуміють характерні зміни його об’єму і форми, що проявляються в наступанні і відступанні льодовиків.
Наступання і відступання льодовиків мають різну тривалість. Наступання льодовиків характерне для вологих і холодних періодів, відступання – для сухих і теплих. В Європі наступання льодовиків галося в VII – IX ст. до н. е., в 100 – 750 рр. н. е., в XII – XIII ст., XVI – XVIII ст. і IX – XX ст. Відступали льодовики в IX – XII ст. і зараз ми приступаємо до відступу льодовиків.
Рух льодовиків – це переміщення мас льоду в одному напрямку. Руху льодовиків сприяє велика потужність, ухили поверхні, підвищення температури повітря, змащення біля лож. Помітний рух льодовиків відмічається при його потужності 15 – 30 м. Здебільшого рух льодовиків не є дуже швидким і вимірюється в см/добу або м/рік.
По швидкості руху льодовики поділяють на три групи:
невелика швидкість – 100 – 200 м/рік. Вона мало змінюється на протязі року – це льодовикові щити і гірські льодовики.
велика швидкість – 10 – 20 км/рік – вивідні льодовики Антарктиди і Гренландії.
пульсуюча швидкість льодовиків.
Льодовик рухається під дією сили тяжіння по гірському схилу або долині. При цьому руйнується та шліфується його ложі, переносяться на великі відстані продукти руйнування гірських порід і відкладаються у вигляді морен. Одним з відомих уламків гірської породи є так званий Єрмолівський камінь, що був винесений обвалом і селевим потоком з Девдоракського льодовика (м. Казбек) в 1832 р. і знаходиться зараз у руслі р. Терек неподалік від селища Ларс. Відкладення принесеного льодовиком уламкового матеріалу утворюють морену.
Гірські льодовики мають швидкість від 20 до 80 см/доб. або 100-300 м/рік; тільки в гімалайських льодовиків швидкість досягає 2-3 м/доб. або 700-1300 м/рік. Однак деякі льодовики Антарктиди й Гренландії можуть рухатись зі швидкістю до 10-20 км/рік. Так звані пульсуючі гірські льодовики (Колка на Кавказі й Ведмежий на Памірі) інколи прискорюються до 100 м/добу.
Древня кінцева морена в 650 м від Цейського льодовика.
Льодовикові язики нагадують річки: у тому та іншому випадку опади збираються в русло й течуть униз по схилу. Два та більш потоків зливаються, але ніколи не перехрещуються. Швидкість течії залежить від маси льоду та ухилу русла. У вузьких місцях швидкість течії більша, ніж у широких; у впуклого берега більша, ніж у випуклого. Алі є й різниця між льодовиком та річкою: рух льоду ламінарний; течія повільніша, ніж у річці; після злиття лід не перемішується, як вода в річці.
Пояснення:
Ыссык-кульская область