Осадові гірські породи покривають понад 2/3 поверхні Землі і складаються з трьох основних категорій: уламкові, осаджувані хімічно й органічних. Уламкові осадові породи найбільша група, що складається з уламків гірських порід, тобто глини, піску і гравію. До осаджуваних хімічно належать вапняки, гірські породи крейди, і відклади типу гіпсу та нальоту (гірська сіль). Вугілля, нафта, вапняк, що складається з викопних матеріалів, є прикладами органічних осадових порід.
Осадові породи поділяються на чотири генетичні групи:
уламкові (теригенні),
глинисті,
хемогенні,
органогенні.
Між цими групами існують різноманітні переходи, що приводять до формування порід змішаного складу.
Різний генезис осадових порід є причиною їхнього великого різноманіття і неможливості об'єднання окремих груп за структурною ознакою. Тому структуру розглядають окремо для глинистих і уламкових порід, з одного боку, та хемогенних і органогенних — з іншого.
Уламкові та глинисті породи, що утворюються внаслідок осідання механічних часток, можуть зустрічатися як у незцементованому вигляді (піски, гравій), так і зцементованому (пісковики). Тому розрізняють також типи і структури цементу або співвідношення зерен та цементу. Характер цементації в породах має величезне значення, оскільки в основному саме він визначає їхню міцність.
Для уламкових і глинистих порід основною структурною ознакою, що визначає їхні якості, назву і місце у класифікації, є величина зерен. За величиною зерен (мм) розрізняють: грубоуламкову (псефітову) — 2–100 мм; піщану (псамітову) — 2–0,05 мм; пилувату (алевритову) — 0,05–0,005 мм та глинисту (пелітову) — <0,005 мм структури.
Під час визначення структури уламкових порід потрібно враховувати форму зерен — окатані (галька), напівокатані (гострокутні) або неокатані (щебінь, дресва).
Армения скорбит по десяткам тысячам жертв, которых она потеряла в результате этой страшной природной катастрофы. Трагедия произошла 7 декабря 1988 года в 11 часов 40 минут, разрушив за 30 секунд практически полностью два города, расположенных в северной части республики – Спитак и Ленинакан (нынешний Гюмри) . Землетрясение магнитудой 7,2 (шкала Рихтера) оценивалось в (по 12- шкале разрушений) в городе Спитаке, в - в Ленинакане и охватило 40% территории страны. Случившееся было воспринято в СССР как общенародная трагедия. По официальным данным не менее 25 000 человек погибли, 140 000 остались инвалидами, 500 000 человек лишились крова.
1) В 1556 году состоялось самое разрушительное землетрясение в истории человечества, названное Великим китайским землетрясением. Оно произошло 23 января 1556 года в провинции Шэньси. 2) Второе по силе землетрясение также произошло в Китае. 28 июля 1976 года в провинции Хэбэй состоялось Таншанское землетрясение. Его магнитуда составила 8, что позволяет считать событие крупнейшей природной катастрофой века. 3).Третьим, а по некоторым оценкам и вторым по силе, является подводное землетрясение в Индийском океане, состоявшееся 26 декабря 2004 года. Оно стало причиной цунами, которые и нанесли основную часть ущерба. Ученые оценивают магнитуду землетрясения от 9,1 до 9, 4) Землетрясение в Алеппо, также именуемое Халебским землетрясением, произошло в 1138 году, его пик пришелся на 11 октября на провинцию Халеб. Один из самых мощных катаклизмов в истории человечества принес около 230 тысяч погибших 5)В 2010 году разрушительное землетрясение произошло на Гаити. 6)Землетрясение в Дамгане произошло на территории нынешнего Ирана в 856 году. Сила удара составила 7. В результате образовалась 320-километровая расщелина.
Осадові гірські породи покривають понад 2/3 поверхні Землі і складаються з трьох основних категорій: уламкові, осаджувані хімічно й органічних. Уламкові осадові породи найбільша група, що складається з уламків гірських порід, тобто глини, піску і гравію. До осаджуваних хімічно належать вапняки, гірські породи крейди, і відклади типу гіпсу та нальоту (гірська сіль). Вугілля, нафта, вапняк, що складається з викопних матеріалів, є прикладами органічних осадових порід.
Осадові породи поділяються на чотири генетичні групи:
уламкові (теригенні),
глинисті,
хемогенні,
органогенні.
Між цими групами існують різноманітні переходи, що приводять до формування порід змішаного складу.
Різний генезис осадових порід є причиною їхнього великого різноманіття і неможливості об'єднання окремих груп за структурною ознакою. Тому структуру розглядають окремо для глинистих і уламкових порід, з одного боку, та хемогенних і органогенних — з іншого.
Уламкові та глинисті породи, що утворюються внаслідок осідання механічних часток, можуть зустрічатися як у незцементованому вигляді (піски, гравій), так і зцементованому (пісковики). Тому розрізняють також типи і структури цементу або співвідношення зерен та цементу. Характер цементації в породах має величезне значення, оскільки в основному саме він визначає їхню міцність.
Для уламкових і глинистих порід основною структурною ознакою, що визначає їхні якості, назву і місце у класифікації, є величина зерен. За величиною зерен (мм) розрізняють: грубоуламкову (псефітову) — 2–100 мм; піщану (псамітову) — 2–0,05 мм; пилувату (алевритову) — 0,05–0,005 мм та глинисту (пелітову) — <0,005 мм структури.
Під час визначення структури уламкових порід потрібно враховувати форму зерен — окатані (галька), напівокатані (гострокутні) або неокатані (щебінь, дресва).