Чорне море — важливий район транспортних перевезень: зерно, залізна руда, металопрокат, боксити, непродовольчі товари особистого вжитку. Один з найбільших курортних регіонів Євразії.
Чорне море — внутрішнє континентальне море Атлантичного океану (пов'язане з ним через протоку Босфор, Мармурове море, протоку Дарданелли, Егейське та Середземне море), знаходиться між масивом Східної Європи на півночі, Малою Азією на півдні, Кавказом на сході і Балканським півостровом на заході. Чорне море омиває береги України, Росії, Грузії, Туреччини, Болгарії і Румунії.
Чорне море є внутрішнім і належить до басейну Атлантичного океану. Воно з’єднане з Середземним морем через протоки Босфор і Дарданелли. Площа поверхні – близько 422 тис. км².
Чорне море омиває південні береги України і ще п’яти країн: Румунії, Болгарії, Туреччини, Грузії та Росії. Довжина берегової лінії становить 4090 км, з яких у межах України – 1540 км. У Чорне море впадають великі річки, які сильно опріснюють воду. При впадінні в море річки утворили біля північного і західного узбережжя багато лиманів. Окремі лимани використовують як джерела лікувальних грязей і кухонної солі.
З Азовським Чорне море сполучене вузькою (від 4,5 км до 15 км) Керченською протокою. Її протяжність – 45 км. Через протоку у 1944 р. було зведено міст, а менше ніж за рік він зруйнувався: його опори пошкодили крига і штормові хвилі. Міст не відновили, а через кілька років сполучення організували завдяки поромній переправі. Фарватер протоки перетинають рифи, мілина, коси, тому її глибина лише 2–7 м. Кораблі ходять спеціально проритим каналом.
Українські береги моря слаборозчленовані, переважно низовинні. В окремих місцях – урвисті. З великих заток вирізняються Каркінітська, Каламітська, Феодосійська та Одеська. Є багато невеликих бухт, оточених косами, які використовують для причалювання кораблів. Островів у Чорному морі мало, всі вони в узбережній смузі.
На Кримському півострові є багато мисів – ділянок суходолу, що гострим кутом врізаються в море. Найвідоміші з них: Сарич – найпівденніша точка нашої держави; на західному узбережжі півострова – Тарханкут і Херсонес; на південному сході – Меганом та Опук.
Южно-Африканская республика (ЮАР — государство, расположенное на юге материка Африка, занимающее территорию в 1221 тыс. км Омывается водами Индийского и Атлантического океанов. По административно-территориальному делению состоит из 4-х провинций. Территория Уолфиш-Бей, на которую претендует Намибия, с ноября 1992 года находится под совместным управлением. Главой государства и правительства является президент. Основным законодательным органом в стране является парламент, состоящий из Палаты собраний для белых, Палаты представителей для цветных и Палаты делегатов для индийцев. Президент формирует Кабинет министров, который занимается «общими» вопросами, касающимися всех расовых групп. Три палаты парламента создают советы министров, которые занимаются «собственными делами» своих групп.
Колонизация Южной Африки была начата в 1652 году голландцами, основавшими Капскую колонию. В 1806 году ее захватила Великобритания, и в 1820 году сюда прибыли первые поселенцы. Голландские переселенцы двинулись в глубь континента и основали там ряд независимых республик. Позднее Великобритания захватила и их, и в 1910 году эти территории вместе с Капской колонией были объединены в Южно-Африканский Союз, ставший британским доминионом. С начала колонизации шло истребление и закабаление черногонаселения. Националистическая партия, придя к власти в 1948 году, проводила политику апартеида, основанную на сосредоточении всей экономической и политической власти в руках белых, прежде всего африканеров — потомков голландских, французских и немецких колонистов, хотя они составляют национальное меньшинство в ЮАР.
Партия жестоко подавляла выступления африканцев — коренного большинства в стране, насильственно переселяла их вбантустаны на малопригодные земли. В 1961 году Южная Африка стала республикой и вышла из БританскогоСодружества. Начиная с 1990 года в стране происходит последовательный демонтаж системы апартеида и создание основы общенационального диалога демократического государства западного образца. К 1992 году были отменены все расистские законы, кроме конституции, идут, хотя и не без трудностей, переговоры о новом политическом устройстве страны.
4. 1) страна «Большой семерки» Япония 2) Новая индустриальная страна А) Сингапур 3) Нефтеэкспортирующая страна -Катар
5. В) Норвегия
6. Б) Индия
7. Б) Мали
8. В) биологические
9. Китай, Венесуэла, Канада
10. Б) Дания Г) Португалия Д) Польша
11. Б) Эфиопия
12. А) Кувейт
13. В) Сомали
14. Г) Территориальное перераспределение населения происходит между большими и малыми городами.
15. Б) Турция Г) Кувейт Д) Алжир
16. Б) Мексика
17. В) Индия
18. В) химия полимеров и машиностроение
19. А) Кувейт Г) ЮАР Д) Польша
20. По экологическим соображениям и потому что рабочая сила дешевая
21. Разветвленная структура промышленности, преобладают новые и новейшие отрасли, доля сельского хозяйства меньше
22. Позволяет развивающимся странам накормить свое население и увеличить экспорт. Включает выведение новых сортов растений, оросительные мелиорации, применение удобрений, средств защиты растений и новой техники.
Чорне море — важливий район транспортних перевезень: зерно, залізна руда, металопрокат, боксити, непродовольчі товари особистого вжитку. Один з найбільших курортних регіонів Євразії.
Чорне море — внутрішнє континентальне море Атлантичного океану (пов'язане з ним через протоку Босфор, Мармурове море, протоку Дарданелли, Егейське та Середземне море), знаходиться між масивом Східної Європи на півночі, Малою Азією на півдні, Кавказом на сході і Балканським півостровом на заході. Чорне море омиває береги України, Росії, Грузії, Туреччини, Болгарії і Румунії.
Чорне море є внутрішнім і належить до басейну Атлантичного океану. Воно з’єднане з Середземним морем через протоки Босфор і Дарданелли. Площа поверхні – близько 422 тис. км².
Чорне море омиває південні береги України і ще п’яти країн: Румунії, Болгарії, Туреччини, Грузії та Росії. Довжина берегової лінії становить 4090 км, з яких у межах України – 1540 км. У Чорне море впадають великі річки, які сильно опріснюють воду. При впадінні в море річки утворили біля північного і західного узбережжя багато лиманів. Окремі лимани використовують як джерела лікувальних грязей і кухонної солі.
З Азовським Чорне море сполучене вузькою (від 4,5 км до 15 км) Керченською протокою. Її протяжність – 45 км. Через протоку у 1944 р. було зведено міст, а менше ніж за рік він зруйнувався: його опори пошкодили крига і штормові хвилі. Міст не відновили, а через кілька років сполучення організували завдяки поромній переправі. Фарватер протоки перетинають рифи, мілина, коси, тому її глибина лише 2–7 м. Кораблі ходять спеціально проритим каналом.
Українські береги моря слаборозчленовані, переважно низовинні. В окремих місцях – урвисті. З великих заток вирізняються Каркінітська, Каламітська, Феодосійська та Одеська. Є багато невеликих бухт, оточених косами, які використовують для причалювання кораблів. Островів у Чорному морі мало, всі вони в узбережній смузі.
На Кримському півострові є багато мисів – ділянок суходолу, що гострим кутом врізаються в море. Найвідоміші з них: Сарич – найпівденніша точка нашої держави; на західному узбережжі півострова – Тарханкут і Херсонес; на південному сході – Меганом та Опук.