По особенностям рельефа Мадагаскар подразделяется на три параллельные полосы, простирающиеся с севера на юг. Вдоль всего восточного побережья четко выражена узкая полоса низменностей. К югу от Туамасины прослеживается почти непрерывная цепь лагун, соединенных между собой каналом Пангалан. На западе прибрежная низменность более широкая, а ее переход к горам менее четко выражен. Между этими низменностями расположено расчлененное нагорье. Самая высокая точка находится на севере – гора Марумукутру (2876 м), но наиболее крупной поднятой частью нагорья является массив Анкаратра, расположенный к юго-западу от Антананариву, где гора Циатадзавуна достигает 2643 м. Средние высоты нагорья колеблются от 1200 до 1500 м. Северо-восточнее Антананариву находится оз. Алаутра, самое крупное в пределах нагорья. Восточный край нагорья в целом подходит ближе к берегу и поднят гораздо выше западного; он круто обрывается к прибрежной низменности. Хребты в водораздельной части нагорья простираются параллельно восточному берегу, тогда как на западе они нередко ориентированы с северо-запада на юго-восток.
Північна Америка витягнута з півночі на південь на 7000 км і в зв'язку з цим розташована в усіх широтних кліматичних поясах Північної півкулі, за винятком екваторіального. Більша частина материка лежить у субарктичному і помірному поясах, менша – в субтропічному. Арктичний, тропічний і субекваторіальний пояси у межах материка займають порівняно невеликі території
Внаслідок великої протяжності материка з півночі на південь різні частини його дістають неоднакову кількість тепла. Так, річні суми сонячної радіації в північних районах Канади становлять лише 80 ккал/кв. см, а у південних районах США і в Мексиці вони перевищують 140 ккал/кв. см.
Меридіональне найбільших гірських хребтів на заході материка сприяє проникненню повітряних потоків із сходу і перешкоджає доступу у внутрішні райони повітряних мас з Тихого океану. Внутрішні райони материка відкриті і для холодних арктичних мас повітря з півночі, і для теплих тропічних з півдня.
Великий вплив на клімат Північної Америки мають баричні центри, які формуються над океанами. В північній частині Атлантичного океану такими центрами є Ісландський мінімум й Азорський максимум, в північній частині Тихого океану – Алеутський мінімум і Гавайський максимум.
Атмосферні процеси над Північною Америкою проявляються по-різному.
