Атмосфера всегда находится в движении. в ее нижней части - тропосфере -возникают обширные воздушные течения, переносящие воздух из одних широт в другие, с океанов на материки и с материков на океаны. каждое воздушное течение обладает особыми свойствами, которые оно приобретает в районе, где формируется. температура, влажность и прозрачность воздуха характеризуют его свойства. составляющая воздушные потоки масса, попадая в движение, еще долгое время сохраняет свои свойства. поэтому она определяет погоду территории, над которой находится.
циркуляция атмосферы над территорией казахстана происходит под влиянием планетарной циркуляции. например, усиление зональной циркуляции воздуха в северном полушарии приводит к усилению потока океанических воздушных масс с запада на восток, и за 2-2,5 они суток они без существенных изменений достигают казахстана. в это время, т.е. во время зональной циркуляции, несмотря на расположение республики в центре евразии, континентальность климата ослабевает. таким образом, атмосферная циркуляция над территорией казахстана - часть общей циркуляции атмосферы. это вы уже изучали в курсе 7 класса.
воздушные массы. на климат территории республики в основном влияют воздушные массы арктических, умеренных и тропических широт.
казахстан расположен на значительном расстоянии от океанов. воздушные массы, образующиеся над тихим и индийским океанами, в казахстан не поступают. это происходит еще и потому, что в умеренных широтах постоянными ветрами являются западные. кроме того, с юга воздушным массам с индийского океана путь высокие горные хребты памира и тянь-шаня. поэтому на климат казахстана оказывают влияние только атлантический и северный ледовитый океаны и их моря. отсутствие горных преград дает возможность воздушным массам свободно перемещаться как с севера на юг, так и с запада на восток.
арктические воздушные массы формируются над северным ледовитым океаном в арктике и его побережьем. арктический воздух характеризуется низкими температурами и зимой, и летом. воздух прозрачный и сухой. с его вторжением с севера на территории казахстана (в основном зимой) устанавливается антициклональная погода, которая образуется под воздействием антициклонов, т. е. больших объемов воздуха высокого давления. они формируют сухую ясную погоду: зимой — морозную, а летом — жаркую. арктический континентальный воздух часто проникает на юг республики в межсезонье, с ним связаны весенние и осенние заморозки.
воздушные массы умеренных широт формируются в средних широтах материка. казахстан полностью расположен в южной части умеренного климатического пояса, поэтому здесь преобладает воздух умеренных широт. приходящие с запада, с атлантического океана, воздушные массы называются морскими умеренными. пройдя огромные расстояния, они теряют много влаги и в казахстан уже значительно иссушенными. тем не менее, они приносят с запада основную часть осадков, в республике.
находящаяся в приземном слое атмосферы влага по дороге теряется, и на равнины выпадает мало дождей. влага, содержащаяся в верхних слоях, в большом количестве выпадает на западные, северо-западные горные районы. эти воздушные массы зимой смягчают морозы, а летом умеряют жару. если массы умеренного воздуха формируются над материком евразия, в частности над казахстаном, то они называются континентальными умеренными воздушными массами.
тропические воздушные массы приходят в казахстан летом с территории средней азии и ирана. эти континентальные тропические массы называют также иранскими. они проникают в крайние южные районы казахстана и достигают широты, соединяющей северные побережья аральского моря и озера , т. е. охватывают территории кызылординской, южно-казахстанской, жамбылской и алматинской областей.
Європа відрізняється великою складністю і високим ступенем вивченості геологічної будови. Велик розташовані в межах Східноєвропейської (Російської), або Європейської, платформи, що має складчастий фундамент докембрійського віку. На сході, у межах Російської плити, де він глибоко занурений, і в східній частині Балтійського щита, де він виступає на поверхню. На заході (південь Скандинавії, Данія і Велика Британія) широко розвинуті пізньопротерозойські метаморфічні породи. Після консолідації фундаменту протягом останніх 1200–1600 млн років окремі частини платформи тривалий час занурювалися, покриваючись морями і лагунами. На північ від Східноєвропейської платформи, займаючи північний шельф материка (від Землі Франца-Йосипа до Печорської низовини ться докембрійська платформа Баренцевого моря. Схожа на неї платформа (Еріа) утворює край шельфу на північ від Британських островів. Ісландія та о.Ян-Майєн являють собою неоднорідні вулканічні підняття, що виникли у кайнозої над північною частиною Серединно-Атлантичного хребта.
Гірські споруди півдня Європи (Андалузькі гори, Апенніни, Альпи, Карпати, гори Балканського півострова, Криму та ін.) належать до Альпійської геосинклінальної (складчастої) області. У межах Альпійської складчастої області виникли своєрідні западини, що характеризуються близьким до океанічного типом будови земної кори (частково западина південного Каспію, Чорноморська, Тірренська та ін.). Згідно з даними геофізичних досліджень у них сильно скорочений (або повністю відсутній) «гранітний» шар і земна кора в цілому має товщину близько 20-30 км. Приро́дна зо́на, фізико-географічна зона — частина географічного поясу з однорідними кліматичними умовами. Вона є частиною природної країни. На рівнинних територіях зони зберігають широтне або близьке до нього тобто змінюються від екватора до полюсів (широтна зональність) і від океанів углиб континентів (довготна зональність). Мають близькі умови температур і зволоження, що визначають однорідні ґрунти, рослинність, тваринний світ і інші компоненти природного середовища. Природні зони виражені на суші і в океані, де проявляються менш чітко. Зміна природних зон у горах називається висотною поясністю.
Природні умови кожної з них мають свої відмінності, які залежать від широти місця, співвідношення тепла і вологи, циркулярної атмосфери. Типові в межах зони гідрологічні й теплові умови є вирішальним чинником формування ґрунтів певних типів, рослинності й тваринного світу. Загальні особливості природних умов враховуються в сільськогосподарському виробництві, лісовому господарстві, містобудуванні, під час проєктування інженерно-меліоративних і природоохоронних заходів, планування місць відпочинку.
Объяснение: