Рівнинний характер рельєфу Африки та її широтне положення зумовлюють особливо чіткий прояв тут широтної зональності. Від екватора природну зону вологих екваторіальних лісів послідовно змінюють зони перемінно-вологих лісів, саван і рідколісся, тропічних пустель і напівпустель, вічнозелених твердолистих лісів і чагарників. (Знайдіть їх на карті атласу.) Північна частина Африки ширша і рівнинніша за південну, тому тут природні зони простягаються вздовж паралелей. У значно вужчій південній частині материка вони наближаються до меридіонального напряму. Особливо це помітно на окраїнах, які перебувають під значним впливом океанів.
Низкие: Северный Урал, отроги Тянь-Шаня, некоторые хребты Закавказья, Хибины на Кольском полуострове, отдельные горы Центральной Европы.
Средние: Горы Среднего Урала, Полярный Урал, горы острова Новая Земля, горы Сибири и Дальнего Востока, горы Апеннинского и Пиренейского полуостровов, Скандинавские горы на севере Европы, Аппалачи в Северной Америке и др.
Плоскогорья: Среднесибирское, Аравийское, Декан, Восточно-АфрикаПлоского́рье — обширный участок горного рельефа с абсолютной высотой до 1000 м и более с преобладанием плоских или слабоволнистых водораздельных поверхностейнское, Южно-Африканское
Північна частина Африки ширша і рівнинніша за південну, тому тут природні зони простягаються вздовж паралелей. У значно вужчій південній частині материка вони наближаються до меридіонального напряму. Особливо це помітно на окраїнах, які перебувають під значним впливом океанів.