Північна частина Німеччини, якою течуть Везер, Ельба та інші ріки, розміщена на Середньоєвропейській рівнині. Цю частину рівнини часто ще називають Північнонімецькою низовиною. Це — край невисоких гір та озер. На південь від низовини — височини й середньовисотні гори. Басейн Рейну охоплює одні з найкращих у Європі райони виноградарства. На схід від нього — моренні горби, покриті досить родючими Грунтами. Понад чверть території країни вкривають ліси, які тяжко потерпають од вихлопних газів транспорту і промислових викидів. Колись лісів було значно більше. Середньонімецькі височини на півдні переходять у Центральні Альпи. їх іще називають Баварськими Альпами. Найвища гора — Цуґшпітце, 2962 м. На заході — Рурський кам'яновугільний басейн, на сході — великі родовища лігнітів. Чорний Ліс (Шварцвальд) і Швабська Юра багаті на соснові ліси й такі мінерали, як поташ, сіль та ін. У Баварії, розташованій на півдні країни, рельєф горбистий і гірський. Тут знаходяться альпійські пасовища та озера, на сході Баварії — глибока долина р. Дунай. Великими ріками вважаються Рейн, Везер, Ельба, Одер. На pp. Дунай та Ельба у серпні 2002 р. трапилася небачена повінь.
Клімат помірний, перехідний від морського до континентального. Найбільше відчувається вплив океану на кліматі північно-західної частини країни. Зима тут м'яка і вітряна. На рівнинах середні температури січня коливаються від 0 до +3 °С. У гірських місцевостях січень холодний — там середньомісячна температура становить -5° С. Взимку холодніше на сході та півдні.
Що далі в глиб континенту й вище в гори — то температура нижче, а кількість снігу більше. Середні температури липня: на рівнинах від +16 до +20, в горах від +12 до +14 °С. Річна кількість опадів — 500-800 мм. У горах показник вищий — до 1000 мм.
Мінеральні ресурси: крім згаданих лігнітів і кам'яного вугілля, — залізна руда, калійна і кам'яна солі, невеликі запаси нафти, природного газу, кольорових металів, урану.
Фізико-географічні умови Німеччини можна вважати цілком задовільними для ведення господарської діяльності.
Вся система Кордильер делится на две части — Кордильеры Северной Америки и Кордильеры Южной Америки, или Анды.
Длина — более 18 тыс. км, ширина — до 1600 км в Северной Америке и до 900 км в Южной. Кордильеры расположены на территории Канады, США, Мексики, государств Центральной Америки, Венесуэлы, Колумбии, Эквадора, Перу, Боливии, Аргентины и Чили. Почти на всём протяжении являются водоразделом между бассейнами Атлантического и Тихого океанов, а также резко выраженной климатической границей.
По высоте Кордильеры уступают только Гималаям и горным системам Центральной Азии. Наиболее высокие вершины: в Северной Америке — гора Денали (прежнее название — Мак-Кинли; 6190 м), в Южной Америке — гора Аконкагуа (6961 м[1]).
Кордильеры лежат во всех географических поясах Америки (кроме субарктического и арктического) и отличаются большим разнообразием ландшафтов и ярко выраженной высотной поясностью. Снеговая граница на Аляске — на высоте 600 метров, на Огненной Земле — 500—700 метров, в Боливии и Южном Перу поднимается до 6000—6500 метров. В северо-западной части Кордильер Северной Америки и на юго-востоке Анд ледники спускаются до уровня океана, в жарком поясе они покрывают лишь наиболее высокие вершины. Общая площадь оледенений — около 90 тыс. км² (в Кордильерах Северной Америки — 67 тыс. км², в Андах — около 20 тыс. км²).
Объяснение: но я думаю что так
Древние люди научились с древесных стружек, сучков коры, сухой травы разжигать из тлеющих углей пламя.